-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив баба́хати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   баба́хаймо
2 особа баба́хай баба́хайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа баба́хатиму баба́хатимемо, баба́хатимем
2 особа баба́хатимеш баба́хатимете
3 особа баба́хатиме баба́хатимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа баба́хаю баба́хаємо, баба́хаєм
2 особа баба́хаєш баба́хаєте
3 особа баба́хає баба́хають
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
баба́хаючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. баба́хав баба́хали
жін. р. баба́хала
сер. р. баба́хало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
баба́хавши

Словник синонімів

БА́ХНУТИрозм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. - видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. - утворити такий звук), ГА́ХНУТИрозм., БАБА́ХНУТИпідсил. розм.;БУХНУТИрозм.,ГУ́ПНУТИрозм.,ГУ́ХНУТИрозм. (глухо); ГРИ́МНУТИ, ГРЮ́КНУТИ, А́ХНУТИрозм., ГУ́КНУ́ТИрозм., ГУ́РКНУТИрозм., У́ХНУТИрозм.,ГРЯ́КНУТИрозм., ГРИМОНУ́ТИпідсил. розм.,ГРЮКОНУ́ТИпідсил. розм.,ГУКОНУ́ТИпідсил. розм.,ДВИ́ГНУТИ[ДВИ́НУТИ] розм.рідше,ДВИГОНУ́ТИпідсил. розм. (гулко); ТАРА́ХНУТИ[ТРА́ХНУТИ], ТОРО́ХНУТИрозм. (розкотисто). - Недок.: ба́хати, ба́хкати, га́хкати, баба́хати, баба́хкати, бу́хати, бу́хкати, бухкоті́типідсил.гу́пати, гупоті́типідсил.гу́хати, гу́хкати, гри́мати, грю́кати, а́хати, а́хкати, гу́кати, гу́ркати, у́хати, у́хкати, гря́кати, тара́хкати[тра́хкати], торо́хати, торо́хкати. Пляшка бахнула, як добра рушниця. Шампанське запінилося у високому келиху (В. Собко); Над нашою землянкою з сухим тріском розірвався шрапнельний снаряд, потім зовсім поруч гахнула міна (Н. Тихий); Раптом у сусідньому дворі з лунким виляском бабахнув міномет і вже не переставав стріляти до самого ранку (І. Багмут); Глухо бухнули гранати, Задрижали береги (П. Воронько); Здалеку заторохтіли гвинтівки й кулемет, гупнула важка гармата (Ю. Яновський); Гримнув вистріл і покотився стоногою луною по всіх верхах! (Г. Хоткевич); Ахнула ніч гранатним вибухом і знову зціпила свої чорні вуста (І. Цюпа); Вдарить вал і гукне, мов з гармати, Скрізь по березі гук залунає (Леся Українка); Три глухих вибухи один за одним ухнули під землею (О. Донченко); Як грюконе з шести гармат вибух (М. Старицький); Ось блиснула блискавиця, гуконула гаківниця, полетів татарський баша з коня сторчака бритою макотирею... (Панас Мирний); Гучно торохнули постріли, сповнюючи тривогою сонне дворище (Я. Качура). - Пор. 1. гримі́ти, 1. гуркота́ти.
БА́ХНУТИрозм. (без додатка - вистрілити з вогнепальної зброї; кого - убити пострілом з вогнепальної зброї), БАБА́ХНУТИрозм., БЕБЕ́ХНУТИрозм.,БУ́ХНУТИрозм., ГА́ХНУТИрозм., ТАРА́ХНУТИ[ТРА́ХНУТИ]розм., ТОРО́ХНУТИрозм.;А́ХНУТИрозм., ДВИГНУТИ[ДВИ́НУТИ]розм. рідше (вистрілити). - Недок.: ба́хати, ба́хкати, баба́хати, баба́хкати, бу́хати, бу́хкати, га́хкати, тара́хкати[тра́хкати], торо́хати, торо́хкати, а́хати (дієслова недоконаного виду ужив. перев. тільки у знач. "стріляти з вогнепальної зброї"). Тютюнник бахнув з револьвера, вибив йому око, але не вбив (Остап Вишня); Престолонаслідник вирішив узяти ведмедя з далекого прицілу і бабахнув йому з штуцера в лоб за двісті кроків (Ф. Бурлака); [Шрам:] Ану, стара, бебехни! [Стріляє] (М. Старицький); Охрім Жалій з хлопцями бухали козаків з мисливських рушниць (К. Гордієнко); - Дідько лисого втече! Ми його з самохідки як гахнемо! (Остап Вишня); "Оце трахнув! Трохи голови не збив к лихій годині". Денис закинув рушницю на плече (Григорій Тютюнник); Лисичку іноді торохнеш... (Остап Вишня); Баштовий стрілець ахнув довгою чергою по вікнах будинку (Ю. Яновський). - Пор. 1. стріля́ти.
СТУ́КАТИ (ударяючи по чому-небудь, утворювати короткі уривчасті звуки, стукіт), БИ́ТИ, СТУКОТА́ТИпідсил.,СТУКОТІ́ТИ підсил.,ГРЮ́КАТИ підсил.,ЦЮ́КАТИ, ТУ́КАТИрозм.,ТУТУ́КАТИ підсил. розм.,ТЮ́КАТИрозм., КО́ВТАТИдіал.;ПОСТУ́КУВАТИ, ВИСТУ́КУВАТИ, ПРИСТУ́КУВАТИ (стукати розмірено або час від часу); ПРОСТУ́КУВАТИ (розміреним стуком перевіряти, досліджувати щось); БУБНИ́ТИрозм.,БУБОНІ́ТИрозм. (дрібно); ТОРОХТІ́ТИ, КАЛАТА́ТИ, БАРАБА́НИТИ, ТАРАБА́НИТИпідсил. розм.,ТОКОТА́ТИ[ТОКОТІ́ТИ] діал. (часто й гучно стукати); ГУ́ПАТИ, ГУПОТІ́ТИпідсил. розм., ГЕ́ПАТИрозм.,БА́ХКАТИрозм.,БА́ХАТИрідше, БАБА́ХКАТИрозм.,БАБА́ХАТИрідше, ГА́ХКАТИрозм.,ГАМСЕЛИ́ТИфам.,ТРА́ХКАТИрозм.,ТРАХКОТІ́ТИпідсил. розм.,ТАРА́ХКАТИрозм.,ТАРАХКОТА́ТИ[ТАРАХКОТІ́ТИ]підсил. розм., ТОРО́ХКАТИрозм.,ТОРОХКОТА́ТИ[ТОРОХКОТІ́ТИ]підсил. розм. (стукати з великою силою); СТУГОНІ́ТИрозм. (безперервно з великою силою); ЛОПОТА́ТИ[ЛОПОТІ́ТИ] (видаючи глухі звуки); ЦО́КАТИ (чимсь металевим). - Док.: посту́кати, сту́кнути, постукоті́ти, грю́кнути, цю́кнути, ту́кнути, тю́кнути, ви́стукати, пристукнути, просту́кати, гу́пнути, ге́пнути, ба́хнути, баба́хнути, га́хнути, тра́хнути, тара́хнути, торо́хнути, цокнути. Скільки раз намагався [єпископ] перервати ту мову і стукав патерицею об землю (Леся Українка); Бити в рейку, скликаючи на обід; - Чи ти швидко перестанеш стукотіти та бряжчати? (І. Нечуй-Левицький); - Ти пустопорожній фантазер! - рикнув Гризота, грюкаючи кулаком по столу (В. Речмедін); Дятли ще дужче тукать взялися (П. Тичина); Ремиґали корови, важко дихали та нечасто постукували ногами об короби чи ясла (Г. Епік); На рейках колеса вистукують дзвінко (І. Муратов); Він то білів, то червонів на обличчі і нервово бубнив пальцями по столу (П. Козланюк); Десь калатав у клепачку, скілько було сили, сторож (С. Васильченко); У шибки барабанив дощ (В. Гжицький); По токах гупають ціпи (О. Гончар); Молот гепає, сокира цюкає, а прядка хурчить (П. Панч); Об гарячі жерстяні дахи торохкали каштани, підплигували, як на жаровні, і падали на бруківку (Григорій Тютюнник); Стугонів, вицокував, мчав по рейках поїзд, гойдались вагони, заколисуючи бійців (І. Цюпа); Хвиля від хвилі лопотіли грубі дощові краплі в вікно (І. Франко). - Пор. 1. би́ти, 1. торохті́ти.