ДО́ВІД (певне міркування або факт, що наводиться, щоб ствердити істинність чогось),ПІДТВЕ́РДЖЕННЯ, СВІ́ДЧЕННЯ, ПОСВІ́ДЧЕННЯрідше,АРГУМЕ́НТкнижн., РЕЗО́Нрозм., ПРИТИ́КАрозм.; ДО́КАЗ (перев. фактичний, речовий). Без ніякого доводу його обвинувачено в страшному злочинстві, зганьблено, закинуто в тюрму (І. Франко); Зовнішня краса світу в його [П. Тичини] поезії виступає як підтвердження душевної краси людини (А. Малишко); - В людській натурі є потяг до ідеальних гармоній - свідченням тому хоча б математика, логіка, музика(О. Гончар); Біографічні дані нічого не додають, а служать хіба документом, посвідченням правильності передачі автором ідеології свого класу (В. Еллан); З великим-великим трудом, випадково напавши на якісь переконуючі аргументи, удалося йому нарешті сяк-так заспокоїти побратимів (Г. Хоткевич); Шкода мою вам гальмувати помсту. Холодні тут резони не поможуть (переклад П. Куліша); Баби раді, що зорудували з моєї притики своє діло [в адвоката], просять мене на могорич (Лесь Мартович); Крім Джмелика, було заарештовано чоловік вісім хуторян, яких через тиждень, за відсутністю доказів, випустили (Григорій Тютюнник). - Пор. I. 1. підста́ва.