БЕРЕГТИ́СЯ (дбати про своє здоров’я, бути уважним до себе), БЕРЕГТИ́із сл. с е б е, СТЕРЕГТИ́СЯрідше, ГЛЯДІ́ТИСЯрозм.; ШАНУВА́ТИСЯ, ШАНУВА́ТИіз. сл. с е б е (берегти себе, дбати про себе). - Док.: поберегти́ся. Прошу тебе, бережися ти і бережи всіх, щоб не слабували (М. Коцюбинський); Я здорова і стережусь (Леся Українка); У матері був свій клопіт - щоб дочка шанувалася, не забувала приготувати собі гарячу їжу (О. Копиленко).

ПІДКОРЯ́ТИСЯкому (бути слухняним, покірним виконавцем чиєїсь волі, чиїх-небудь наказів), КОРИ́ТИСЯ, ПОКОРЯ́ТИСЯ, СКОРЯ́ТИСЯ, ПІДДАВА́ТИСЯ, СЛУХАТИСЯкого, СЛУ́ХАТИкого,ГНУ́ТИСЯперед ким,СХИЛЯ́ТИСЯперед ким,ПОХИЛЯ́ТИСЯперед ким, розм.,ПІДХИЛЯ́ТИСЯрозм.,КЛОНИ́ТИСЯперед ким, розм.,ЗМИРЯ́ТИСЯз ким, розм.;ПІДЛЯГА́ТИ, УЛЯГА́ТИ[ВЛЯГА́ТИ]діал. (бути залежним від когось, від чиєїсь волі); ШАНУВА́ТИСЯ (намагатися не викликати чийогось незадоволення). - Док.: підкори́тися, покори́тися, скори́тися, підда́тися, послухатися, послухати, зігну́тися, схили́тися, похили́тися, підхили́тися, склони́тися, змири́тися, підлягти́, улягти́[влягти́]. - Мені Йосип звелів стерегти хату. Я не вдома в себе, а у людей живу, то мушу підкорятися (А. Хижняк); В душі Михайло часто обурювався на батька, повставав проти його залізної волі, але корився йому (М. Томчаній); Мотря була не з таківських, щоб комусь покорятись (І. Нечуй-Левицький); Клим наказує невістці замовчати. Параска покірливо скоряється (К. Гордієнко); Коли отак із нього жінка вірьовки сучить, а він піддається, то не вартий він, щоб серед жонатих чоловіків на вулиці сидіти (Григорій Тютюнник); Веде [Тарасюк] між вербівчанами єретичні розмови та підбурює бідноту не гнутись перед багатіями (А. Іщук); [Бурлака:] От, думав, доживу віку спокійно, а тепер приходиться знову воювати! Не можна ж, не можна схилятися перед таким супостатом, як Михайло (І. Карпенко-Карий); Міркую сам-таки з собою: - Якби то, думаю, якби не похилилися раби... То не стояло б над Невою Оцих осквернених палат! (Т. Шевченко); "Перед султаном не склонимось ми, Шиї не схилим магнатам" (М. Рильський); Співець і воїн батьківщини, він не змирився і в неволі (С. Голованівський); - Що ж, чи підлягати йому? - Авжеж! я в його руках! (І. Франко); Ми підпадаємо впливам стороннім, Силі чужій улягаєм, наказам чужим коримося (переклад М. Зерова); Тітка одцуралась од такої небоги, бо небога і справді-таки не шанувалась (І. Нечуй-Левицький).