ДУРНИ́Й (розумово обмежений), НЕРОЗУ́МНИЙ, ВІДСТА́ЛИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ, ТУПИ́Й, ТУПОУ́МНИЙ, ДУРНОГОЛО́ВИЙрозм.,ПУСТОГОЛО́ВИЙрозм., ТВЕРДОГОЛО́ВИЙрозм., ТУПОГОЛО́ВИЙрозм., ДУБОГОЛО́ВИЙрозм., БЕЗГОЛО́ВИЙрозм., БЕЗМО́ЗКИЙрозм., ДУРНОЛО́БИЙрозм., ПУСТОЛО́БИЙрозм., ТВЕРДОЛО́БИЙрозм., ТУПОЛО́БИЙрозм., МІДНОЛО́БИЙрозм.,НЕСПО́ВНА́ РО́ЗУМУрозм., КРУ́ЧЕНИЙзневажл., ТУПОРИ́ЛИЙзневажл.,ДУРНОВЕ́РХИЙзневажл.,ПРИШЕЛЕ́ПУВАТИЙвульг.,ПРИШЕЛЕ́ПКУВАТИЙвульг.,ПРИТЕЛЕ́ПКУВАТИЙвульг.,МАКОЦВІ́ТНИЙдіал.;ДУРНУВА́ТИЙрозм., ПРИДУ́РКУВАТИЙ розм., НЕДОУ́МКУВАТИЙрозм., ДУБУВА́ТИЙрозм., ТУМАНУВА́ТИЙрозм., БЛАГУВА́ТИЙрозм., ГЛУПУВА́ТИЙрозм.рідше (також - який виражає деяку розумову обмеженість, тупість). Був собі дід та баба, а в них було три сини: два розумних, а третій дурний (казка); Ви бачите, які ми були по-дитячому нерозумні (Ю. Яновський); Татарченко просто нерозвинений, відсталий йолоп(О. Донченко); Як часом каже [Миша] про кого, що недотепний, дурнуватий, то каже, що "він математики ні в зуб не знає" (Леся Українка); Він зрозумів, що далі не стерпить, штурхне цього набурмосеного тупого солдафона (М. Чабанівський); Він був собі чоловік досить заможний, але прибитий панщиною, невчений і зроду-таки трохи тупоумний (І. Франко); - Стривайте, дурноголові! - кричав сотник.. - Що то ви стрибаєте в прірву? (М. Старицький); [Стасенко:] Я просто уважаю його за теє, що він єсть: за нікчемне дрантя пустоголове, і більш нічого (Олена Пчілка); - Ваш винахід проб’є тім’я тупоголовим Євгановим (О. Донченко); - Як прийдеш від якого-небудь дубоголового купецького балбеса, так .. ваш [син] здається прямо Спінозою (Г. Хоткевич); Чого їм тра від неї, нерозумної дівчини? Так, так, дурної та безголової, необачної дурепи (О. Ільченко); Хоч ти й освічена особа, Але, по суті, - твердолоба (І. Муратов); Цей туполобий страж спокійно може собі дозволити читати проповіді й напоумляти професорів, поетів, художників (Вас. Шевчук); - Я не хочу вас образити.., але хтось з нас двох напевне несповна розуму (В. Собко); [Перший старий ткач:] От кручені! Де тут глузд? де тут розум? Се ж чорт зна до чого дійде (переклад Лесі Українки); Казала [Параска:] скажи батькові, щоб за життя поділив нас - не схотів?.. Бо дурний, бо безмозкий! (Панас Мирний); А я, дурний, не бачивши Тебе, цяце, й разу, Та й повірив тупорилим Твоїм віршомазам (Т. Шевченко); - Дурноверхий Вітя витіва таке, що й на голову не налізе (С. Васильченко); - І не слухайте його, пришелепуватого! Що він тямить? Меле таке, як з білої гарячки! (М. Стельмах); Ох і дурна ж я, пришелепкувата, .. ну куди ж я біжу (Є. Гуцало); Ой густий очерет да й макухуватий. Чи ти ж мене не пізнав, прителепкуватий? (пісня); - І ти її, Гордію, отаку макоцвітну, тримаєш коло себе? (Д. Бедзик); Гарний хлопець на виду, та придуркуватий (приказка); Недоумкуватий парубок той Яків, порішили дівчата (К. Гордієнко); Батальйоном командує майор Мєшков, людина надзвичайно обмежена і дубувата (З. Тулуб); Він.. штуркав підпасича, трохи тумануватого хлопчика (І. Франко); Сміх її тепер був неприродний і тупий. Так сміються тільки хворі чи благуваті люди (Л. Смілянський); Оженився дурний, та взяв глупувату; та не знали, що робити - запалили хату (пісня). - Пор. 1. божеві́льний, 2. обме́жений.