СВІ́ДОК (людина, яка особисто бачила що-небудь), ОЧЕВИ́ДЕЦЬ, САМОВИ́ДЕЦЬзаст., розм.,ПО́СЛУХзаст.; ПОСВІ́ДНИКюр.,ПОСВІ́ДЧУВАЧюр.,ПОНЯТИ́Й (свідок при обшуку). Свідки одноголосно посвідчили, що того вечора Яким Коваль був п’яний (О. Донченко); - Я очевидець, - підходячи, каже Єгипта. - .. Чуємо тупіт! Глядь - табун їх! Цілий табун гривастих бізонів просто на нас мчить (О. Гончар).