ЗА́ПАХ (властивість речовин діяти на органи нюху і сприйматися ними), ПО́ВІВ, ПО́ДИХ, ДУХ розм.,ПАХрозм., поет.;ЧАД (міцний, густий запах); ПРИ́ПАХрозм. (легкий запах); НАСТІ́Й (стійкий);ДУШО́Крозм.,ЗАПАШО́Крозм. (перев. неприємний припах). Гіркуватий запах квіток лоскотав йому ніздрі (В. Козаченко); В сухий настій лісових трав і квітів вплітається вологий повів нещодавно внесених з льоху яблук і ярого меду (М. Стельмах); Гіркі подихи піднесе мені степ (Ю. Яновський); Йшов землянкою запашний полинний дух (З. Тулуб); Матіола квітла на грядках.. І лила лукаво-ніжний пах В сині вікна білого сільбуда (М. Рильський); Ані черешень, ані гаю, ані струнких тополь, - зате все в млоснім чаді завмирає, коли акація цвіте (І. Муратов). - Пор. 1. па́хощі.

ПА́ХОЩІмн. (приємний запах), АРОМА́Т, ПО́ВІВпоет., ПА́ХОЩрідше, ПА́ХІЛЛЯдіал.; ТРУ́НОК (сильний, п’янкий запах). На Ватю ніби звідкілясь пахнуло теплом, ароматом саду, пахощами пишного квітника (І. Нечуй-Левицький); В кімнатці вчителя пахне фарбою і нещодавно розмерзлою землею - це повів скромних лісових невісток, що білою піною вкривають гаї (М. Стельмах); Виноград цвіте-буяє, Любу пахощ розливає (А. Кримський); Стружки.. шелестіли під пальцями і все дратували француза своїм пахіллям, таким знайомим Раймондові ще з далеких років дитинства (П. Загребельний); Над ланами гуляє вітерець, напахчений весняними трунками (Я. Гримайло). - Пор. за́пах.