-1-
прикметник
Словник відмінків
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | ду́жий | ду́жа | ду́же | ду́жі |
родовий | ду́жого | ду́жої | ду́жого | ду́жих |
давальний | ду́жому | ду́жій | ду́жому | ду́жим |
знахідний | ду́жого, ду́жий | ду́жу | ду́же | ду́жих, ду́жі |
орудний | ду́жим | ду́жою | ду́жим | ду́жими |
місцевий | на/у ду́жому, ду́жім | на/у ду́жій | на/у ду́жому, ду́жім | на/у ду́жих |
Словник синонімів
Словник антонімів
СИЛА | КВОЛІСТЬ |
Здатність живих істот напруженням м’язів виконувати фізичні рухи, різні дії; фізична енергія людини, тварини, міць, могутність; здатність людини до діяльності. | Відсутність сили, життєвої енергії, слабкість, хирлявість; відсутність духовної діяльності, безсилість, млявість. |
Сила ~ кволість велика, випадкова, душевна, ідейна, неймовірна, особлива, природна, фізична. Груба, небуденна сила ~ смертельна кволість. Сила ~ кволість атлета, батька, доказів, думки, людини, коня, сина, спортсмена, юнака. Відчувати, демонструвати, мати, показувати силу ~ кволість. | |
Слабий із дужим не борись, голий з багатим не дружись (Народне прислів’я). Молодий я, молодий, Повний сили та одваги (П. Тичина). У Євгенії Григорівни тихо закрутилась голова, незрозуміла кволість тягарем повисла на руках і ногах (О. Донченко). А воно тільки дивиться оченятами, туманними від болю, ріже його тим болем: допоможи! Ти ж дужий, а я безпомічна! (О. Гончар). | |
Сильний ~кволий, сильно ~кволо; міцний //дужий ~слабий //кволий; силач //силань //богатир //атлет ~слабак //слабина |