-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | ляка́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ляка́ймо |
| 2 особа | ляка́й | ляка́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ляка́тиму | ляка́тимемо, ляка́тимем |
| 2 особа | ляка́тимеш | ляка́тимете |
| 3 особа | ляка́тиме | ляка́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ляка́ю | ляка́ємо, ляка́єм |
| 2 особа | ляка́єш | ляка́єте |
| 3 особа | ляка́є | ляка́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| ляка́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | ляка́в | ляка́ли |
| жін. р. | ляка́ла |
| сер. р. | ляка́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| ляка́вши |
Словник синонімів
ЗАЛЯ́КУВАТИ (викликати в кого-небудь почуття занепокоєння, тривоги, страху, повідомляючи щось, погрожуючи чимсь), СТРАХА́ТИ, СТРАШИ́ТИ, ЛЯКА́ТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ, ЗАСТРА́ШУВАТИ розм. - Док.: заляка́ти, застраха́ти, застраши́ти. Накинувся був [барон] чомусь тільки на Андрія Горленка, залякував його всякими карами, розстрілом навіть... (Є. Кротевич); Тюрмою [Кіндрат] страхав. Та, спасибі, ось Тимоха з мужиками заступились, випустили (А. Головко); Явдоха розібрала, що один [пан] усе лякав її каторжною роботою (О. Донченко); Непийвода більше за всіх лютував і погрожував послати на шибеницю всю варту, котра дала змогу єзуїтові отруїтися (Н. Рибак); Гордій Лобода! У шинелі солдата Стояв ти байдужий до смерті в ту мить, Коли куркулі тебе брали в лещата, Хотіли тебе застрашити й зломить (Л. Первомайський).
ЛЯКА́ТИ (виклика́ти почуття страху, переляку), СТРАХА́ТИ, СТРАШИ́ТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ, СПОЛО́ХУВАТИ, ПОЛО́ХАТИ, СТРАЩА́ТИ розм. рідше, СПУ́ДЖУВАТИ діал., ЖАХА́ТИ підсил. - Док.: зляка́ти, переляка́ти, наляка́ти, настраха́ти, пристраха́ти, пристраши́ти, настраши́ти, перестраши́ти, споло́хати, наполо́хати, спу́дити, сполоши́ти, переполо́хати, переполоши́ти, потриво́жити, поколо́шкати, сколо́скати, схарапу́дити розм. перепу́дити, вжахну́ти [ужахну́ти]. Ліс стояв тихий, страшний. Кожен шелест лякав дівчину (В. Минко); - Ох, як ви мене перелякали, - сказав він сердечним якимсь голосом (Г. Хоткевич); [Корінь:] Вона дівчат страхає, щоб далеко не запливали (Я. Баш); Так настрахав Демид своїм криком, що й на звітних зборах ніхто йому не дорікав, ніхто не перечив (С. Журахович); - Я вас не хотіла страшити (І. Франко); Грім, котрий ударив о десять кроків від нього [пана], не був би його так перестрашив, як той страшний кашель (І. Франко); Римський імператор боявся посилення Росії і погрожував Богданові Хмельницькому походом на Україну (О. Довженко); Базар починав життя рано.. Вони [господарі яток і рундуків] перші сполохували безпритульників (І. Микитенко); Марусі сказали про смерть опришка не скоро, по тім, як видужала. Боялися потривожити (Г. Хоткевич); Мати стращає, що я змерзну (Панас Мирний); - Ці бунти жахали Олександра Романова, що посилав вірних своїх сатрапів усмиряти їх (М. Рильський). - Пор. заля́кувати.
ПОЛО́ХАТИ (якимись діями змушувати схоплюватися з місця, тікати, кидатися врозтіч тощо), СПОЛО́ХУВАТИ, ЛЯКА́ТИ, ПІДНІМА́ТИ [ПІДІЙМА́ТИ], ПОЛОШИ́ТИ розм., КОЛО́ШКАТИ розм., ПУ́ДИТИ діал., СПУ́ДЖУВАТИ діал.; ШУГА́ТИ (птахів). - Док.: переполо́хати, переполоши́ти, споло́хати, зляка́ти, підня́ти [підійня́ти], сполоши́ти, сколо́шкати, спу́дити, шугну́ти, шугону́ти, розшугати. Вони промчали, полохаючи собак та курей, по спорожнілому базару (О. Ільченко); Ой ти, коте Марку,.. Геть побив горнятко, Сполохав курчатко (пісня); [Водяник:] На весні він нуртує, грає, рве, зриває з озера вінок розкішний, що цілий рік викохують русалки, лякає птицю мудру, сторожку (Леся Українка); Однаково істерично скавучить [собака], чи то зайця він підіймає, чи то лисицю (Остап Вишня); Діти сади підмітали, індиків пасли; каліки на городі сиділи, горобців, птаство полошили (Марко Вовчок); [Петро:] Торішню ніч знов щось колошкало телят (М. Кропивницький); Кукурікання дивного когута спудило курей і розбудило попадю (казка); Прислухається [Середа до солов’їв], заляскає в долоні, почне шугати: - Акиш! Аго-го! Щоб на вас!.. (С. Васильченко).