ДО́СІ (до цього часу), ДОТЕПЕ́Р, ДО ЦИХ ПІР[ДО СИХ ПІР], ДО ЦІЄ́Ї ПОРИ́[ДО СІЄ́Ї ПОРИ́], ДО СЬОГО́ДНІ, ПОНИ́НІ, ДОНИ́НІ, ВСЕ[УСЕ́]розм., ПОДНЕ́СЬкнижн., заст.Провів я днів серпневу зграю, Уже і вересень наспів, А я і досі виглядаю Тебе з вечірніх поїздів (М. Нагнибіда); У Владека почав формуватись свій світогляд. Дотепер він не мав власного погляду на речі (Р. Іваничук); - Адже ж ти просватаний? - Ні, Марусю, ні на кому я не сватаний і ні об одній дівчині до сієї пори іне думав(Г. Квітка-Основ’яненко); Чи вчивсь Роман? Доріг бур’ян, пилюка суходолу - таку-то він, циганський син, знав до сьогодні школу (П. Дорошко); Їхав бойко з полонини на сивій конині Та й загубив перстенину, шукає понині (коломийка); Пахне хлібом, і медом, і сном, не забутим донині (А. Малишко); На високому крутогорі, що його скільки літ уже підмивають хвилі штучного моря, та все не можуть розмити.., буде знайдено надвечір сивочубу людину, навіки застиглу за кермом автомобіля (О. Гончар); І думав я.. Про подвиг многорічний, що лишився На вік віків, нетлінний і поднесь (М. Рильський).