фурцювати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | фурцюва́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | фурцю́ймо | |
| 2 особа | фурцю́й | фурцю́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | фурцюва́тиму | фурцюва́тимемо, фурцюва́тимем |
| 2 особа | фурцюва́тимеш | фурцюва́тимете |
| 3 особа | фурцюва́тиме | фурцюва́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | фурцю́ю | фурцю́ємо, фурцю́єм |
| 2 особа | фурцю́єш | фурцю́єте |
| 3 особа | фурцю́є | фурцю́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| фурцю́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | фурцюва́в | фурцюва́ли |
| жін. р. | фурцюва́ла | |
| сер. р. | фурцюва́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| фурцюва́вши | ||