КОЖУ́Х (довгий, перев. не покритий тканиною верхній одяг з великим коміром, пошитий звичайно з овечої шкури хутром наспід), ДУБЛЯ́НКА, ЛИНТВА́Рдіал.; КОЖУША́НКА, БАЙБАРА́К (покритий сукном); КОЖУ́ШО́К, КОЖУШИ́НА, КОЖАНО́Кдіал. (короткий, не покритий тканиною). Пахтіло [в хаті] чимось кислим - чи то намоклим кожухом, чи то старою капустою (В. Винниченко); - А! Надійний кадр. Прибуду. У нього щось було з дублянкою? - З шубою, Пал Палич (А. Крижанівський); Полягали спати в курені на прим’ятому сухому сіні. Вкрилися линтварем, який дав їм Павло (М. Чабанівський); Під сосною стояв кривий Андрій - в короткій жовтій кожушанці, в лисячій шапці, з дробовиком через плече (Є. Гуцало); Кум підійшов наперед, шпурнув набік кований бук, скинув із себе байбарак (Марко Черемшина); Найстаріший кожушок був у Тупотуна. Звав він його кожанком (Ганна Барвінок); Ні кожушини, ні одежини, Ні черевиків нема! (Я. Щоголів).

ЛИНО́ВИЩЕ (скинутий під час линяння верхній покрив деяких живих істот - перев. про шкіру змії, панцир рака); КОЖУ́ШО́К (про шкіру змії або зовнішній покрив комахи, гусені). По рудих, аж червоних, ослизлих од туману купинах валялись пір’я й гадючі линовища (М. Коцюбинський).