-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив шанува́тися, шанува́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   шану́ймося, шану́ймось
2 особа шану́йся, шану́йсь шану́йтеся, шану́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа шанува́тимуся, шанува́тимусь шанува́тимемося, шанува́тимемось, шанува́тимемся
2 особа шанува́тимешся шанува́тиметеся, шанува́тиметесь
3 особа шанува́тиметься шанува́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа шану́юся, шану́юсь шану́ємося, шану́ємось, шану́ємся
2 особа шану́єшся шану́єтеся, шану́єтесь
3 особа шану́ється шану́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
шану́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. шанува́вся, шанува́всь шанува́лися, шанува́лись
жін. р. шанува́лася, шанува́лась
сер. р. шанува́лося, шанува́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
шанува́вшись

Словник синонімів

БЕРЕГТИ́СЯ (дбати про своє здоров’я, бути уважним до себе), БЕРЕГТИ́із сл. с е б е, СТЕРЕГТИ́СЯрідше, ГЛЯДІ́ТИСЯрозм.; ШАНУВА́ТИСЯ, ШАНУВА́ТИіз. сл. с е б е (берегти себе, дбати про себе). - Док.: поберегти́ся. Прошу тебе, бережися ти і бережи всіх, щоб не слабували (М. Коцюбинський); Я здорова і стережусь (Леся Українка); У матері був свій клопіт - щоб дочка шанувалася, не забувала приготувати собі гарячу їжу (О. Копиленко).
ПІДКОРЯ́ТИСЯкому (бути слухняним, покірним виконавцем чиєїсь волі, чиїх-небудь наказів), КОРИ́ТИСЯ, ПОКОРЯ́ТИСЯ, СКОРЯ́ТИСЯ, ПІДДАВА́ТИСЯ, СЛУХАТИСЯкого, СЛУ́ХАТИкого,ГНУ́ТИСЯперед ким,СХИЛЯ́ТИСЯперед ким,ПОХИЛЯ́ТИСЯперед ким, розм.,ПІДХИЛЯ́ТИСЯрозм.,КЛОНИ́ТИСЯперед ким, розм.,ЗМИРЯ́ТИСЯз ким, розм.;ПІДЛЯГА́ТИ, УЛЯГА́ТИ[ВЛЯГА́ТИ]діал. (бути залежним від когось, від чиєїсь волі); ШАНУВА́ТИСЯ (намагатися не викликати чийогось незадоволення). - Док.: підкори́тися, покори́тися, скори́тися, підда́тися, послухатися, послухати, зігну́тися, схили́тися, похили́тися, підхили́тися, склони́тися, змири́тися, підлягти́, улягти́[влягти́]. - Мені Йосип звелів стерегти хату. Я не вдома в себе, а у людей живу, то мушу підкорятися (А. Хижняк); В душі Михайло часто обурювався на батька, повставав проти його залізної волі, але корився йому (М. Томчаній); Мотря була не з таківських, щоб комусь покорятись (І. Нечуй-Левицький); Клим наказує невістці замовчати. Параска покірливо скоряється (К. Гордієнко); Коли отак із нього жінка вірьовки сучить, а він піддається, то не вартий він, щоб серед жонатих чоловіків на вулиці сидіти (Григорій Тютюнник); Веде [Тарасюк] між вербівчанами єретичні розмови та підбурює бідноту не гнутись перед багатіями (А. Іщук); [Бурлака:] От, думав, доживу віку спокійно, а тепер приходиться знову воювати! Не можна ж, не можна схилятися перед таким супостатом, як Михайло (І. Карпенко-Карий); Міркую сам-таки з собою: - Якби то, думаю, якби не похилилися раби... То не стояло б над Невою Оцих осквернених палат! (Т. Шевченко); "Перед султаном не склонимось ми, Шиї не схилим магнатам" (М. Рильський); Співець і воїн батьківщини, він не змирився і в неволі (С. Голованівський); - Що ж, чи підлягати йому? - Авжеж! я в його руках! (І. Франко); Ми підпадаємо впливам стороннім, Силі чужій улягаєм, наказам чужим коримося (переклад М. Зерова); Тітка одцуралась од такої небоги, бо небога і справді-таки не шанувалась (І. Нечуй-Левицький).