-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив установи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   установі́мо, установі́м
2 особа установи́ установі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа установлю́ устано́вимо, устано́вим
2 особа устано́виш устано́вите
3 особа устано́вить устано́влять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. установи́в установи́ли
жін.р. установи́ла
сер.р. установи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
устано́влений
Безособова форма
устано́влено
Дієприслівник
установи́вши

Словник синонімів

ВІДКРИВА́ТИ (знаходити, виявляти щось дослідженням, вивченням чого-небудь), РОЗКРИВА́ТИ, УСТАНО́ВЛЮВАТИ[ВСТАНО́ВЛЮВАТИ]. - Док.: відкри́ти, розкри́ти, установи́ти[встанови́ти]. Щодесять хвилин хіміки планети відкривають, синтезують, одержують хімічну речовину (з журналу); Коперник установив, що центром руху Землі й планет є Сонце (з підручника).
ВИЗНАЧА́ТИ (виявляти, розпізнавати що-небудь за певними ознаками), УСТАНО́ВЛЮВАТИ[ВСТАНО́ВЛЮВАТИ], З’ЯСО́ВУВАТИ, ВИЗНА́ЧУВАТИрідше. - Док.: ви́значити, установи́ти[встанови́ти], з’ясува́ти. По сонцю визначали час трапезування (Ю. Збанацький); Виноградар справді з зав’язаними очима, самим тільки доторком пальців визначив їм сорок сортів (О. Гончар); Коперник установив, що центром руху Землі й планет є Сонце (з підручника); Кожного ранку Гнат об’їжджав село, щоб встановити, чи всі вийшли на роботу (Григорій Тютюнник); Доки прийшов патруль, ми встигли вже з’ясувати, що Даниленко був з Гадяча (П. Панч).
ВИЯВЛЯ́ТИ (бачити в комусь, чомусь що-небудь, раніше не помічене), ПОМІЧА́ТИ, УСТАНО́ВЛЮВАТИ[ВСТАНО́ВЛЮВАТИ], ЗНАХО́ДИТИ, ВІДКРИВА́ТИ, ПІДМІЧА́ТИ, НАЗНАВА́ТИрозм. - Док.: ви́явити, помі́тити, установи́ти[встанови́ти], поба́чити, знайти́, відкри́ти, підмі́тити, назна́ти. Капітан Чумаченко ставав нещадним, коли виявляв, що якась рота зазнала марних втрат людьми (О. Гончар); В розлуці Роман знаходив у Люби стільки нового і славного, чого раніше не помічав (М. Стельмах); Параска Федорівна безпомилково встановила, звідки саме перейшла на Остапа Антоновича та штучна родина (Г. Епік); Подивившись якось ненароком на свого товариша, вона стільки внутрішньої муки побачила на його молодому обличчі (Г. Хоткевич); [Префект:] Сю перлину [співця] не ти, а я відкрив уперше (Леся Українка); [Рябина:] Знаєш, пане писарю, я дещо.. підмітив і хотів би тобі сам про се розумне слово сказати (І. Франко); Назнав десь-то селянин В лісі шпаченята (І. Манжура).
СТА́ВИТИ (надавати комуабо чому-небудь вертикального, стоячого положення), СТАНОВИ́ТИрозм., СТА́ВЛЯТИрозм.; ПРИТУЛЯ́ТИ[ПРИТУЛЮВАТИ], УСТАНО́ВЛЮВАТИ[ВСТАНО́ВЛЮВАТИ] (певним чином, звичайно надійно, зручно). - Док.: поста́вити, постанови́ти, притули́ти, установи́ти[встанови́ти]. Орест уміщує бюст під рослиною, а дошку ставить тим часом біля стіни (Леся Українка); Уляна.. відрізала окраєць хліба, поставила два череп’яних кухлі (Григорій Тютюнник); Один сина проклинає, З хати виганяє, Другий свічечку, сердешний, Потом заробляє Та ридаючи становить перед образами - Нема дітей!.. (Т. Шевченко); Сто юних дівчат і сто хлопчиків-одногодків Страви на стіл подають і ставлять кубки різьблені (М. Зеров); Щоб прискорити роботу, монтували [монтажники] блоки конструкцій на землі і потужним краном установлювали всю споруду на належне місце (Д. Ткач). - Пор. 1. поміща́ти.
УСТАНО́ВЛЮВАТИ[ВСТАНО́ВЛЮВАТИ] (поміщати десь, підготовляючи до використання), ПРИПАСО́ВУВАТИ, ПРИЛАШТО́ВУВАТИ, ЛАДНА́ТИ, ПРИМО́ЩУВАТИ. - Док.: установи́ти[встанови́ти], припасува́ти, прилаштува́ти, приладна́ти, примости́ти. Щоб прискорити роботу, монтували [монтажники] блоки конструкцій на землі і потужним краном установлювали всю споруду на належне місце (Д. Ткач); Мельник з мотористом показували їм млина і клопоталися, де тут і як краще встановити генератора (В. Кучер); Проклинаючи на чім світ стоїть і таку їзду, і вулканізаторів, і свою лукаву долю, Мирон почав припасовувати домкрата (Ю. Збанацький); Він прилаштовував нову стрілу, вибираючи собі ціль (А. Хижняк); Двоє фізкультурників вносять маленький столик і стілець і ладнають їх біля брами (П. Кочура); Натискую рукою білого ґудзика електричного дзвінка, якого колись сам приладнав (Ю. Мушкетик).
УСТАНО́ВЛЮВАТИ[ВСТАНО́ВЛЮВАТИ] (робити що-небудь законним), УТВЕ́РДЖУВАТИ, УЗАКО́НЮВАТИ, ЛЕГАЛІЗУВА́ТИ, КАНОНІЗУВА́ТИ, ДЕКРЕТУВА́ТИ, НАСТАНОВЛЯ́ТИзаст. - Док.: установи́ти[встанови́ти], утве́рдити, узако́нити, легалізува́ти, канонізува́ти, декретува́ти, настанови́ти. Той, хто установив цей обряд.., не хотів і думати, щоби хоч щось могло пропасти дурно (Г. Хоткевич); Встановити порядок робочого дня; Старий Кухта й сам давненько вже думав над тим, як би узаконити за собою Гарасимову садибу (А. Іщук). Закон, який легалізує.. страйк (з журналу); Канонізувати робітниче свято; Уряд декретував і здійснив ряд заходів в інтересах народу (з журналу); - Що ми маємо для мужиків вигоду робити? Настановім собі таке право, що буде вигідне для нас (Лесь Мартович). - Пор. 1. запрова́джувати.