урятований 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний урято́ваний урято́вана урято́ване урято́вані
родовий урято́ваного урято́ваної урято́ваного урято́ваних
давальний урято́ваному урято́ваній урято́ваному урято́ваним
знахідний урято́ваний, урято́ваного урято́вану урято́ване урято́вані, урято́ваних
орудний урято́ваним урято́ваною урято́ваним урято́ваними
місцевий на/в урято́ваному, урято́ванім на/в урято́ваній на/в урято́ваному, урято́ванім на/в урято́ваних