унаочнити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив унао́чнити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   унао́чнімо, унао́чнім
2 особа унао́чни унао́чніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа унао́чню унао́чнимо, унао́чним
2 особа унао́чниш унао́чните
3 особа унао́чнить унао́чнять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. унао́чнив унао́чнили
жін.р. унао́чнила
сер.р. унао́чнило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
унао́чнений
Безособова форма
унао́чнено
Дієприслівник
унао́чнивши