-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив уде́ржувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уде́ржуймо
2 особа уде́ржуй уде́ржуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уде́ржуватиму уде́ржуватимемо, уде́ржуватимем
2 особа уде́ржуватимеш уде́ржуватимете
3 особа уде́ржуватиме уде́ржуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уде́ржую уде́ржуємо, уде́ржуєм
2 особа уде́ржуєш уде́ржуєте
3 особа уде́ржує уде́ржують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уде́ржуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уде́ржував уде́ржували
жін. р. уде́ржувала
сер. р. уде́ржувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уде́ржувавши

Словник синонімів

ПІДТРИ́МУВАТИ (не давати упасти, похилитися комусь, чомусь), ПІДДЕ́РЖУВАТИ, ПРИТРИ́МУВАТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ, УТРИ́МУВАТИ[ВТРИ́МУВАТИ], УДЕ́РЖУВАТИ[ВДЕ́РЖУВАТИ], ТРИМА́ТИ, ДЕРЖА́ТИ, ПІДПИРА́ТИ, ПІДСТРАХО́ВУВАТИ, ПОПИРА́ТИрозм. - Док.: підтри́мати, підде́ржати, притри́мати, приде́ржати, утри́мати[втри́мати], уде́ржати[вде́ржати], підпе́рти, підстрахува́ти. В саду, в глухій алеї, кульгає пані, її запобігливо підтримує економ (С. Васильченко); Одною рукою піддержує [Тур] бранку, а другою править коня (П. Куліш); Володко вертівся на човні так, що аж доводилось його за полу притримувати (Ірина Вільде); - Щось вітер нині розігрався, - сказав один парубок, придержуючи капелюха на голові (Н. Кобринська); Кассандра поривається кинутись з муру на поле, сестра утримує і бореться з нею (Леся Українка); І сам ти впав був од тяжкої рани, Та прапор полку у руці втримав (М. Рильський); [Муза:] Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви, Він чесно поляже, Товаришам скаже: "Я вдержав, держіть тепер ви!" (Леся Українка); Ми з Жабі йшли поруч, близько притиснувшись одне до одного, захищаючись од вітру та тримаючи одно одного по вибоїнах потрощеного бруку (О. Досвітній); На пні сиділа молодиця, Підперши щоку кулаком (Л. Боровиковський); Тепер спускатися доводиться по слизькій, стрімкій стіні, чіпляючись за найменші виступи, підстраховуючи один одного (з журналу); Люда стояла в сінях, босими міцними ногами попираючи ляду (Л. Первомайський).
СТРИ́МУВАТИ (про почуття, переживання, біль і т. ін. - не давати виявлятися повною мірою), ГАМУВА́ТИ, УГАМО́ВУВАТИ[ВГАМО́ВУВАТИ], ПОГАМО́ВУВАТИ, ПРИГАМО́ВУВАТИ, ТАМУВА́ТИ, ЗАТАМО́ВУВАТИ, УТАМО́ВУВАТИ[ВТАМО́ВУВАТИ]рідше,ГЛУШИ́ТИ, ЗАГЛУША́ТИ, ЗАГЛУ́ШУВАТИ, ПРИГЛУ́ШУВАТИ[ПРИГЛУША́ТИ], ГАСИ́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПРИГАШАТИ[ПРИГА́ШУВАТИ], УГАША́ТИ[ВГАША́ТИ], БОРО́ТИ, ПЕРЕБО́РЮВАТИ, БОРО́ТИСЯз чим,ПРИБО́РКУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЗГНІ́ЧУВАТИ, УДЕ́РЖУВАТИ[ВДЕ́РЖУВАТИ], ЗДЕ́РЖУВАТИрозм., УПИНЯ́ТИ[ВПИНЯ́ТИ]розм.,ТЛУМИ́ТИрозм.,ЗАТИСКА́ТИрідше,ЗАТИ́СКУВАТИрідше. - Док.: стри́мати, загамува́ти, угамува́ти[вгамува́ти], погамува́ти, пригамува́ти, затамува́ти, утамува́ти[втамува́ти], заглуши́ти, приглуши́ти, загаси́ти, згаси́ти, пригаси́ти, угаси́ти[вгаси́ти], переборо́ти, прибо́ркати, подави́ти, придави́ти, удуши́ти[вдуши́ти], придуши́ти, згніти́ти, уде́ржати[вде́ржати], зде́ржати, упини́ти[впини́ти], затлуми́ти, стлуми́ти, зати́снути, проковтну́тиіз сл. образа, докір і т. ін. (не відповісти на щось образливе, неприємне). - Вишкребок! Злидень з битого шляху! .. Ці слова, мов батоги, періщать парубка, він ледве стримує гнів (М. Стельмах); Люди вигадали поминки, щоб клопотами гамувати біль, щоб за сутнім утекти від померлого (Ю. Мушкетик); Захар.. привітався за обидві руки, ніяк не вгамовуючи свого здивування, навіть хвилювання (І. Ле); Василеві закортіло тої ж миті розбудити всіх.. Та він погамував те своє бажання, але вже до ранку не заснув (П. Загребельний); Хлопець забув про рани, спохвату махнув рукою, охнув, прикусив губу, тамуючи біль (С. Журахович); Я слухала уважно, затамувавши подих (М. Чабанівський); Він ніяк не міг втамувати тремтіння (О. Бойченко); Хвиля обурення глушить усе, що він збудив у мені своїми словами (В. Речмедін); Мої думоньки безсилі Стома заглуша (П. Грабовський); Бажання мати добрі гроші приглушувало в ньому тимчасовий острах і нерішучість (А. Шиян); Вона [баба], її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Я зумів чуття згасить І крихти щастя не просить (С. Крижанівський); Згадай в пустині, Далеко над морем, Свого друга веселого, Як він горе боре (Т. Шевченко); Дружина припадає до подушки, борючись зі сном (М. Стельмах); - Ні, ні! - без жалю давив я у собі всякий протест, - ніяких думок! (С. Васильченко); Намагалась [Юля] подавити в собі згадки про хлопця (О. Донченко); Згнічуючи своє кохання, не довго змогла вона держати гору над своєю романтичною вдачею (Ганна Барвінок); Галя.., хоч і плакала, але тихо, силкуючися вдержувати сльози (Б. Грінченко); Жінка зробила зусилля, впинила в собі плач (С. Васильченко); [Прісцілла:] То стогін болю. Я його тлумила, поки могла (Леся Українка); Я затискав у серці муку (М. Рильський).
СТРИ́МУВАТИ (не радити, не дозволяти робити, здійснювати щось, відмовляти від якогось вчинку, дій і т. ін.), СПИНЯ́ТИ, УТРИ́МУВАТИ[ВТРИ́МУВАТИ], ПРИДЕ́РЖУВАТИ, УДЕ́РЖУВАТИ[ВДЕ́РЖУВАТИ], ЗДЕ́РЖУВАТИрозм.,УПИНЯ́ТИ[ВПИНЯ́ТИ]розм.,УГО́ВКУВАТИ[ВГО́ВКУВАТИ]розм. - Док.: стри́мати, спини́ти, утри́мати[втри́мати], придержати, уде́ржати[вде́ржати], зде́ржати, упини́ти[впини́ти], уго́вкати[вго́вкати]. Вона могла б його стримати, вдержати тут силою свого почуття, .. але Тоня не зробила цього, бо хіба може вона прикувати його до себе..! (О. Гончар); [Старшина первий:] Не спиняй, нехай собі співає, аби не голосно (Т. Шевченко); Збери всі човни, що остались, І гарно зараз їх оправ; Придерж своїх, щоб не впивались, І сю Сицилію остав (І. Котляревський); - Овва, Миколо! Овва! Так не годиться голові! Овва! Люде почують, будуть тюкати. Ви ж голова, - здержував Чабанця десяцький (І. Нечуй-Левицький); Довго вони вдвох говорили, довго впиняла вдова Загірня Оленку, лякала її світом широким, людьми чужими (П. Куліш). - Пор. 1. затри́мувати.
ТРИМА́ТИ (узявши щось у руки, в рот, у зуби тощо не випускати), ДЕРЖА́ТИ, УТРИ́МУВАТИ[ВТРИ́МУВАТИ], УДЕ́РЖУВАТИ[ВДЕ́РЖУВАТИ], ПРИТРИ́МУВАТИ (злегка). Військові співці славутні, Всі вони були при зброї, А в руках тримали лютні (Леся Українка); [Явдошка:] Хіба вони гроші в зубах держать? (Панас Мирний); Марина зіп’ялась навшпиньки й зірвала яблуко. Але не втримала - впустила (А. Головко); Долорес удержує її за руку (Леся Українка); З трудом лише притримувала його Регіна, щоб не впав під колеса вагона (І. Франко).
I. УТРИ́МУВАТИ (забезпечувати когось засобами до існування), ГОДУВА́ТИрідше, ПРИГОДО́ВУВАТИ рідко, ТРИМА́ТИ рідше,ХАРЧУВАТИрідше, УДЕ́РЖУВАТИ[ВДЕ́РЖУВАТИ] діал. - Док.: прогодува́ти. Утримувати дітей; - А громада буде годувати мене, коли я позбудуся служби? - тихо прогудів Чорнокнижний (М. Стельмах); - Та й ото мачуха якось там ніби з ласки тримає ту бідну сироту (Леся Українка); Проста перекупка.. з свого нужденного зарібку удержувала п’ятеро власних дрібних дітей (І. Франко). - Пор. I. годува́ти.