тузатися 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]
Словник відмінків
Інфінітив | ту́затися, ту́затись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | ту́займося, ту́займось | |
2 особа | ту́зайся, ту́зайсь | ту́зайтеся, ту́зайтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | ту́затимуся, ту́затимусь | ту́затимемося, ту́затимемось, ту́затимемся |
2 особа | ту́затимешся | ту́затиметеся, ту́затиметесь |
3 особа | ту́затиметься | ту́затимуться |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | ту́заюся, ту́заюсь | ту́заємося, ту́заємось, ту́заємся |
2 особа | ту́заєшся | ту́заєтеся, ту́заєтесь |
3 особа | ту́зається | ту́заються |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
ту́заючись | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | ту́зався, ту́завсь | ту́залися, ту́зались |
жін. р. | ту́залася, ту́залась | |
сер. р. | ту́залося, ту́залось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
ту́завшись |