тугенький 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний туге́нький туге́нька туге́ньке туге́нькі
родовий туге́нького туге́нької туге́нького туге́ньких
давальний туге́нькому туге́нькій туге́нькому туге́ньким
знахідний туге́нький, туге́нького туге́ньку туге́ньке туге́нькі, туге́ньких
орудний туге́ньким туге́нькою туге́ньким туге́нькими
місцевий на/у туге́нькому, туге́нькім на/у туге́нькій на/у туге́нькому, туге́нькім на/у туге́ньких

Словник фразеологізмів

туги́й на ву́хо. Який погано чує; глухуватий. Воно [дитя], звиняйте, малим з печі впало. З тієї пори і пішло… І на око стало сліпе, і на вухо стало туге (О. Ковінька); А коли будуть допитуватись, чи не чула чого, ти скажи, що туга на вухо стала (Легенди..). туге́нький на ву́хо. — Оце я до вас художника привів з міста,— сказав Сашко голосно, бо дідусь, мабуть, був тугенький на вухо (Ю. Бедзик); Більшість .. знають, що дядько тугенькі на вухо: все одно не почують (Григір Тютюнник). тугува́тий на ву́ха. У військкоматі його довго крутили на всі боки лікарі, вислуховували та вистукували, аж поки не винесли вирок: ні! Мовляв, тугуватий на вуха (І. Головченко і О. Мусієнко).