-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | тріскоті́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | тріскоті́мо, тріскоті́м |
2 особа | тріскоти́ | тріскоті́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | тріскоті́тиму | тріскоті́тимемо, тріскоті́тимем |
2 особа | тріскоті́тимеш | тріскоті́тимете |
3 особа | тріскоті́тиме | тріскоті́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | тріскочу́ | тріскотимо́, тріскоти́м |
2 особа | тріскоти́ш | тріскотите́ |
3 особа | тріскоти́ть | тріскотя́ть |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
тріскотячи́ |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | тріскоті́в | тріскоті́ли |
жін. р. | тріскоті́ла |
сер. р. | тріскоті́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
тріскоті́вши |
Словник синонімів
СЮРЧА́ТИ (про комах - коників, цвіркунів та ін., зрідка про деяких птахів - видавати різкі, перев. високі й часто повторювані звуки), СЮ́РКАТИ, СЮРКОТА́ТИ [СЮРКОТІ́ТИ] підсил., ЦВІРЧА́ТИ, ЦВІРКОТА́ТИ [ЦВІРКОТІ́ТИ] підсил., ЦВІ́РКАТИ, ЦЮРЧА́ТИ розм., ЦИ́РКАТИ розм.; ЦЮРКОТА́ТИ [ЦЮРКОТІ́ТИ] розм., ТЮРЛЮ́КАТИ розм.; ТРІЩА́ТИ, ТРІСКОТА́ТИ [ТРІСКОТІ́ТИ] підсил., ТЕРКОТА́ТИ [ТЕРКОТІ́ТИ], ДЖЕРГОТА́ТИ [ДЖЕРГОТІ́ТИ], ДЖЕРКОТА́ТИ [ДЖЕРКОТІ́ТИ] (утворювати сухі, часто повторювані уривчасті звуки, що нагадують тріск). Нашорошена тиша залягла вже по темних кутках, і тільки під припічком сюрчав цвіркун (П. Панч); Оглушливо цвірчали коники, дзвеніли жайворонки (З. Тулуб); Скот поквапно перебирає бур’янці,.. цвіркочуть коники (К. Гордієнко); Під піччю цвірінькав цвіркун (О. Десняк); А в траві навіть комахи не цюрчали - така спека була (О. Донченко); Стрибають, циркають і квокчуть між кущами дрозди (М. Рильський); Завзято, мов сотні тріскачок, до одуру, до самозабуття тріщать цикади (М. Коцюбинський); Пташки лящать, теркотять (Панас Мирний); Коники зелені джеркотять в траві (В. Сосюра). - Пор. скрекота́ти.
ТОРОХТІ́ТИ розм. (швидко, скоромовкою і перев. голосно говорити, розмовляти), ТОРОХКОТА́ТИ [ТОРОХКОТІ́ТИ] підсил. розм., ТРІЩА́ТИ розм., ТРІСКОТАТИ [ТРІСКОТІ́ТИ] підсил. розм., ТЕРКОТА́ТИ [ТЕРКОТІ́ТИ] розм., ЦОКОТА́ТИ [ЦОКОТІ́ТИ] розм., ТАРАБА́НИТИ розм., ТАРАХКОТА́ТИ [ТАРАХКОТІ́ТИ] розм., ДРІБОТА́ТИ [ДРІБОТІ́ТИ] розм., СИ́ПАТИ розм., СТРОЧИ́ТИ розм., СТРЕКОТА́ТИ [СТРЕКОТІ́ТИ] розм., СОКОТА́ТИ [СОКОТІТИ] розм., СКРЕКОТАТИ [СКРЕКОТІТИ] розм., СКРЕГОТАТИ [СКРЕГОТІ́ТИ] розм., СОКОРИ́ТИ розм.; ДЖЕРҐОТА́ТИ [ДЖЕРҐОТІ́ТИ] розм., ДЖЕРКОТА́ТИ [ДЖЕРКОТІ́ТИ] розм., ШВАРҐОТА́ТИ [ШВАРҐОТІ́ТИ] розм., ШВАРКОТА́ТИ [ШВАРКОТІ́ТИ] розм., ЦВЕ́НЬКАТИ розм. (нерозбірливо); ПОРОЩА́ТИ розм., ПОРОЩИ́ТИ розм., (перев. сердито); ЩЕБЕТА́ТИ розм., ЦВІРІ́НЬКАТИ розм., ЦВІРІНЧА́ТИ розм. (перев. про жінок і дітей); ЛЯЩА́ТИ розм., ЛЯСКОТА́ТИ [ЛЯСКОТІ́ТИ] підсил. розм. (дуже голосно). - А Пріська вже не мовчала й торохтіла: - Вона не вперше це краде. Вона кілька разів у мене тягала. Тільки кинеш торбу з пирогами - так і потягне (Б. Грінченко); - І тіточко, і голубочко, пошийте мені щоякнайшвидше.. - Та не тріщи, сороко, бачиш, скілько роботи (Грицько Григоренко); - Що, бив би? Може, битимеш?! Малі руки... руки не виросли! - тріскотала вона, соваючись на місці (Панас Мирний); Горпина шепнула до неї: - Дай спокій, сестрице! Мама все мусять теркотати (І. Франко); Іноді присідала до неї Настя, вона цокотіла безупинку (С. Тудор); - Добра баба в хаті, як добра квочка: вона і дітей доглядить, і курчата добре висидить, і курчата добре вилупить, - тарабанила сваха, заплутуючись у думках (І. Нечуй-Левицький); [Людмила:] Тарахкотить... Тарахкотить... Ледве розтовмачила їй (З. Мороз); - Кажу тобі, - витратився й витрусився до останньої гривні, ні шага за душею нема, хоч в домовину лягай, - дріботів дід Грицай (І. Нечуй-Левицький); Маруся вертілась, сипала свої зауваження (Ірина Вільде); Бабуся вміє розповідати. Рукою підперла щоку, дивиться кудись у долину і строчить, і строчить... (Ю. Збанацький); Дівчата в білих свитках стрекочуть, як сороки-білобоки проти місяця (С. Васильченко); [Явдоха:] Вбігла Христя Ревенкова, Василина Шкаренкова і почали сокотати, мов ті сороки (М. Кропивницький); Тишу порушувало двоє: Вінцусиха, що скрекотіла, як сорока, то тут, то там, і п’яний Яшка Смолюк (І. Муратов); Панійки скреготять, як ті сороки (Панас Мирний); - Заспокойся, Прокошо, не гарячись, - сокорить біля нього Одарка (Григорій Тютюнник); Дівчатка і почали вбиратись.. Джерґочуть біля мене, а мені вже так жалко, що й словечка не скажу (Марко Вовчок); Солдати, з широкими багнетами на рушницях, оточували їх, щось сердито джерґотіли (П. Панч); Усе кудись поспішали [паничі] та поміж себе джеркотали й сміялись (Д. Мордовець); - Чи думаєте - медицина така складна річ? - джеркотіла без угаву Нонна (Ю. Збанацький); - Тут заїжджав до директора наш пан, та як почали шварґотіти, та як почали кричати та змагатись, та трохи не побились (І. Нечуй-Левицький); Що вони говорять, того ми не знаємо, бо по-німецьки шваркочуть (І. Франко); - Чуєш? - шепнув Шаров, - німці цвенькають (В. Минко); Увійшов [Нечипір] у цвинтар, аж дітвори, дітвори... видимо, невидимо! ..Щебечуть, як тії циганчата, та лящать, кричать, порощать (Г. Квітка-Основ’яненко); - Мовчать, прескверна пащекухо, - Юнона злобно порощить, - Фіндюрко, ящірко, брехухо! (І. Котляревський); Дві сусідки й дружина філософа щебетали про щось своє - інтимно хвилююче, парфумне (А. Крижанівський); Шмигали під руки з стиглою морквою малі татарчата й цвірінькали, мов горобці (М. Коцюбинський); Настуся вже он далеко побігла з дівчатками, і цвірінчать, як горобенята, на всю вулицю... (О. Копиленко); Десь уже на селі сухо і різко лящать голоси (Дніпрова Чайка); Коли гості вже порозходились і біля Луківни ляскотіла лише Крихточка та журно квоктала Килина Макарівна, примчала Лариса (Я. Баш). - Пор. 1. базі́кати.
ТРІЩА́ТИ (утворювати тріск, лопаючись, розламуючись тощо), ТРІ́СКАТИ, ТРІСКОТА́ТИ [ТРІСКОТІ́ТИ] підсил.; ХРУСТІ́ТИ, ХРУ́СКАТИ, ХРУЩА́ТИ, ХРУСКОТІ́ТИ підсил. (про кістки, суглоби тощо); ПОЛУ́СКУВАТИ (злегка); ШКВАРЧА́ТИ (про страву - підсмажуючись) . - Док.: трі́снути, хру́снути. Кукурудза тріщала під його ногами (І. Нечуй-Левицький); Біля нього щось тріскало, лопалося, шпурляло снігом у очі (Григорій Тютюнник); Під чобітьми тріскоче сухий будяк (М. Чабанівський); Тріскотять за селом постріли (О. Донченко); Очі [змія] полум’ям горіли; Хвіст, як ціп, об землю бив; Чорні щелепи хрустіли, З рота злий язик шипів (Я. Щоголів); Крутили [люди] опришкові руки.., давили за горло, шваркали головою, що аж в’язи хрускали (Г. Хоткевич); - Що ж у вас болить? - Та все болить... - Чоловік став підводитись, і чутно було, як хрущали його кістки (Панас Мирний); Фуфайки наші починають полускувати - замерзають (О. Гончар); - То яєчня у тебе сичала, точніше - шкварчала. Ти саме смажив яєчню! (А. Крижанівський).