-1-
іменник жіночого роду
(скіпка) * Але: дві, три, чотири трі́ски

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний трі́ска тріски́
родовий трі́ски трісо́к
давальний трі́сці тріска́м
знахідний трі́ску тріски́
орудний трі́скою тріска́ми
місцевий на/у трі́сці на/у тріска́х
кличний трі́ско* тріски́*

Словник синонімів

I. ЛОМ (ламані або придатні лише для переробки старі предмети), ЛА́МАНЬрозм.; ТРІ́СКА, СКІ́ПКА, СКІ́ПАрідше, ТРУ́СОК (уламок чогось дерев’яного). От ще кілька хвилин, і перша мульда, підхоплена хоботом завалочної машини, поволі увійшла в отвір печі, перевернулась і висипала на розпечений під порцію залізного лому (В. Собко); Колода репнула, як гарбуз. За якусь хвилину Хома пощепив її на тріски (О. Гончар); У грубці гуло - Догоряли скіпки (П. Воронько); Килина розіклала багаття з труску та трісок в тіні високого каменя, коло котрого росли високі верби (І. Нечуй-Левицький). - Пор. I. брухт.
СКА́ЛКА (тонкий відколотий, відбитий шматок чого-небудь твердого); СКА́БКА, СКІ́ПКА (яка застрягла в шкірі, в тілі); ОСКО́ЛОК (каменю, скла). Дядько Кузьма розбив одного [горіха], загнав скалку і покинув (Є. Кравченко); Гарматний грім стрясав вулиці, з вікон летіло скло, б’ючись об тротуари на дрібні скалки (І. Цюпа); Куля цьвохнула повз Михайлове вухо, відщепила скіпку од котушки, заплуталась у кабелі (Ю. Збанацький); А що, чи скабку вийняли з ноги? (Ганна Барвінок). - Пор. 1. оско́лок, 1. трі́ска.
ТРІ́СКА (невеликий шматок деревини), СКІ́ПКА, СКІ́ПА, ЛИ́ПИНАдіал. (перев. збірне); ДРІ́ЗКА[ДРУ́ЗКА]розм. (перев. у мн. - невеликі шматочки); СКА́ЛКА (тонка); ЛУЧИ́НА (довга тонка - перев. для розпалювання, освітлення). Лісник приніс сухих трісок, - розвели вогнище (А. Головко); Маруся взяла з рук Анниці скіпку з вогнем (Г. Хоткевич); Він біг, що було моці в його тонких, мов скіпи, ногах (І. Франко); - На дривітні колоддя кололи, у дрова рубали і на липину трощили (Г. Квітка-Основ’яненко); - Де ж твоя голобля, хлопче? - Потрощив на дрізки (О. Ільченко); Він відхиляє заслінку, загрубілими пальцями шукає в попелі вічного вогню. Золотою купкою заблищали жарини, приклав до них смільну скалку (М. Стельмах); В хаті стало зовсім темно.. Мати підпалила лучину і почала стелити собі ліжко (В. Гжицький). - Пор. 1. ска́лка.

Словник фразеологізмів

на трі́ски́, перев. зі сл. лама́ти, трощи́ти, розліта́тися і т. ін. Зовсім, повністю. Бачив лев, що розбиті кайдани! .. Вирвав арфи в єгиптянок і на тріски поламав (Леся Українка); Трощила, мов грім, бліндажі на тріски Цариця траншейного бою — граната (І. Нехода); Скільки на тріски розлетілося барж — знали промисловці (М. Рудь); Розбиває [поет] гітару на тріски і вкидає їх у грубку (В. Самійленко); І де розсипались окови, Де трон розпався на тріски,— Зросли поемами будови, Лани розквітли, мов казки (М. Рильський).

як (мов, ні́би і т. ін.) трі́ска. 1. зі сл. худи́й. Дуже, вкрай. Проте мінери — ані пари з вуст. За них усе сказав довгий як дрюк і худий мов тріска Павлюк, підступивши до Артема (І. Головченко і О. Мусієнко).

2. Дуже худий (про людину). [Карпо:] — Жінка почала сохнути, як тріска стала. Та так і вмерла (Панас Мирний).

-2-
іменник жіночого роду
(риба) [збірн.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний трі́ска тріски́
родовий трі́ски трісо́к
давальний трі́сці тріска́м
знахідний трі́ску тріски́
орудний трі́скою тріска́ми
місцевий на/у трі́сці на/у тріска́х
кличний трі́ско* тріски́*

Словник синонімів

I. ЛОМ (ламані або придатні лише для переробки старі предмети), ЛА́МАНЬрозм.; ТРІ́СКА, СКІ́ПКА, СКІ́ПАрідше, ТРУ́СОК (уламок чогось дерев’яного). От ще кілька хвилин, і перша мульда, підхоплена хоботом завалочної машини, поволі увійшла в отвір печі, перевернулась і висипала на розпечений під порцію залізного лому (В. Собко); Колода репнула, як гарбуз. За якусь хвилину Хома пощепив її на тріски (О. Гончар); У грубці гуло - Догоряли скіпки (П. Воронько); Килина розіклала багаття з труску та трісок в тіні високого каменя, коло котрого росли високі верби (І. Нечуй-Левицький). - Пор. I. брухт.
СКА́ЛКА (тонкий відколотий, відбитий шматок чого-небудь твердого); СКА́БКА, СКІ́ПКА (яка застрягла в шкірі, в тілі); ОСКО́ЛОК (каменю, скла). Дядько Кузьма розбив одного [горіха], загнав скалку і покинув (Є. Кравченко); Гарматний грім стрясав вулиці, з вікон летіло скло, б’ючись об тротуари на дрібні скалки (І. Цюпа); Куля цьвохнула повз Михайлове вухо, відщепила скіпку од котушки, заплуталась у кабелі (Ю. Збанацький); А що, чи скабку вийняли з ноги? (Ганна Барвінок). - Пор. 1. оско́лок, 1. трі́ска.
ТРІ́СКА (невеликий шматок деревини), СКІ́ПКА, СКІ́ПА, ЛИ́ПИНАдіал. (перев. збірне); ДРІ́ЗКА[ДРУ́ЗКА]розм. (перев. у мн. - невеликі шматочки); СКА́ЛКА (тонка); ЛУЧИ́НА (довга тонка - перев. для розпалювання, освітлення). Лісник приніс сухих трісок, - розвели вогнище (А. Головко); Маруся взяла з рук Анниці скіпку з вогнем (Г. Хоткевич); Він біг, що було моці в його тонких, мов скіпи, ногах (І. Франко); - На дривітні колоддя кололи, у дрова рубали і на липину трощили (Г. Квітка-Основ’яненко); - Де ж твоя голобля, хлопче? - Потрощив на дрізки (О. Ільченко); Він відхиляє заслінку, загрубілими пальцями шукає в попелі вічного вогню. Золотою купкою заблищали жарини, приклав до них смільну скалку (М. Стельмах); В хаті стало зовсім темно.. Мати підпалила лучину і почала стелити собі ліжко (В. Гжицький). - Пор. 1. ска́лка.

Словник фразеологізмів

на трі́ски́, перев. зі сл. лама́ти, трощи́ти, розліта́тися і т. ін. Зовсім, повністю. Бачив лев, що розбиті кайдани! .. Вирвав арфи в єгиптянок і на тріски поламав (Леся Українка); Трощила, мов грім, бліндажі на тріски Цариця траншейного бою — граната (І. Нехода); Скільки на тріски розлетілося барж — знали промисловці (М. Рудь); Розбиває [поет] гітару на тріски і вкидає їх у грубку (В. Самійленко); І де розсипались окови, Де трон розпався на тріски,— Зросли поемами будови, Лани розквітли, мов казки (М. Рильський).

як (мов, ні́би і т. ін.) трі́ска. 1. зі сл. худи́й. Дуже, вкрай. Проте мінери — ані пари з вуст. За них усе сказав довгий як дрюк і худий мов тріска Павлюк, підступивши до Артема (І. Головченко і О. Мусієнко).

2. Дуже худий (про людину). [Карпо:] — Жінка почала сохнути, як тріска стала. Та так і вмерла (Панас Мирний).

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний тріска́  
родовий тріски́  
давальний трісці́  
знахідний тріску́  
орудний тріско́ю  
місцевий на/у трісці́  
кличний тріско́*  

Словник синонімів

ТРІСКА́ (риба); ЛАБАРДА́Нзаст. (просолена й пров’ялена без кісточок). Всі бочки і скрині були завалені рибою. Найбільше було великої й жирної тріски (М. Трублаїні).