трухлий 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний тру́хлий тру́хла тру́хле тру́хлі
родовий тру́хлого тру́хлої тру́хлого тру́хлих
давальний тру́хлому тру́хлій тру́хлому тру́хлим
знахідний тру́хлий, тру́хлого тру́хлу тру́хле тру́хлі, тру́хлих
орудний тру́хлим тру́хлою тру́хлим тру́хлими
місцевий на/у тру́хлому, тру́хлім на/у тру́хлій на/у тру́хлому, тру́хлім на/у тру́хлих

Словник синонімів

ТРУХЛЯ́ВИЙ (який від давності, дії вологи, гниття тощо зробився крихким, ламким), ТРУ́ХЛИЙ, ПОТРУ́ХЛИЙ, ПОТРУХЛЯ́ВІ́ЛИЙ, ПРОТРУ́ХЛИЙ, ПРОТРУХЛЯ́ВІ́ЛИЙ, ПОРОХНЯ́ВИЙ[ПОРОХНА́ВИЙ]. Біля трухлявого пенька на кущі скрутився чорний вужак (О. Донченко); Ось моя школа з вишняком під битими вікнами, з трухлим гостинним ґанком (С. Васильченко); Кілька копачів розкопували курган. З широкої ями виступали потрухлі деревини зрубу (Г. Коцюба); Він з тріском розчинив протрухлі двері (М. Стельмах); Екскурсійна група залишила нарешті те протрухлявіле ханське гніздовище (О. Гончар); Шалівки старі і порохняві (Я. Качура). - Пор. 1. гнили́й.