-1-
іменник чоловічого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний тре́нзель тре́нзелі
родовий тре́нзеля тре́нзелів
давальний тре́нзелю, тре́нзелеві тре́нзелям
знахідний тре́нзель тре́нзелі
орудний тре́нзелем тре́нзелями
місцевий на/у тре́нзелі, тре́нзелю на/у тре́нзелях
кличний тре́нзелю* тре́нзелі*

Словник синонімів

ВУДИ́ЛАмн. (залізні стрижні, прикріплені до ременів вуздечки, якими гнуздають коня), ТРЕ́НЗЕЛЬ, ЦУ́ГЛІзаст.;МУНДШТУ́К (додаткові металеві деталі з підіймальною розпинкою біля піднебіння, за допомогою яких легше правити конем). Коні мирно терлись мордами й дзеленькали вудилами (П. Панч); Рудий ситий кінь водить мідними боками, перебирає ногами, випинає дугою лискучу шию, кусає трензеля (Григорій Тютюнник); Летить той огир карий.., а той держить його за цуглі (П. Чубинський); Гасає на рудому жеребці Гнат. Сідло рипить, із мундштуків - шматками піна (Григорій Тютюнник).
II. ТРИКУ́ТНИК (музичний ударний інструмент такої форми), ТРЕ́НЗЕЛЬ.