-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | торохкоті́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | торохкоті́мо, торохкоті́м |
2 особа | торохкоти́ | торохкоті́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | торохкоті́тиму | торохкоті́тимемо, торохкоті́тимем |
2 особа | торохкоті́тимеш | торохкоті́тимете |
3 особа | торохкоті́тиме | торохкоті́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | торохкочу́ | торохкотимо́, торохкоти́м |
2 особа | торохкоти́ш | торохкотите́ |
3 особа | торохкоти́ть | торохкотя́ть |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
торохкотячи́ |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | торохкоті́в | торохкоті́ли |
жін. р. | торохкоті́ла |
сер. р. | торохкоті́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
торохкоті́вши |
Словник синонімів
СТУ́КАТИ (ударяючи по чому-небудь, утворювати короткі уривчасті звуки, стукіт), БИ́ТИ, СТУКОТА́ТИ підсил., СТУКОТІ́ТИ підсил., ГРЮ́КАТИ підсил., ЦЮ́КАТИ, ТУ́КАТИ розм., ТУТУ́КАТИ підсил. розм., ТЮ́КАТИ розм., КО́ВТАТИ діал.; ПОСТУ́КУВАТИ, ВИСТУ́КУВАТИ, ПРИСТУ́КУВАТИ (стукати розмірено або час від часу); ПРОСТУ́КУВАТИ (розміреним стуком перевіряти, досліджувати щось); БУБНИ́ТИ розм., БУБОНІ́ТИ розм. (дрібно); ТОРОХТІ́ТИ, КАЛАТА́ТИ, БАРАБА́НИТИ, ТАРАБА́НИТИ підсил. розм., ТОКОТА́ТИ [ТОКОТІ́ТИ] діал. (часто й гучно стукати); ГУ́ПАТИ, ГУПОТІ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТИ розм., БА́ХКАТИ розм., БА́ХАТИ рідше, БАБА́ХКАТИ розм., БАБА́ХАТИ рідше, ГА́ХКАТИ розм., ГАМСЕЛИ́ТИ фам., ТРА́ХКАТИ розм., ТРАХКОТІ́ТИ підсил. розм., ТАРА́ХКАТИ розм., ТАРАХКОТА́ТИ [ТАРАХКОТІ́ТИ] підсил. розм., ТОРО́ХКАТИ розм., ТОРОХКОТА́ТИ [ТОРОХКОТІ́ТИ] підсил. розм. (стукати з великою силою); СТУГОНІ́ТИ розм. (безперервно з великою силою); ЛОПОТА́ТИ [ЛОПОТІ́ТИ] (видаючи глухі звуки); ЦО́КАТИ (чимсь металевим). - Док.: посту́кати, сту́кнути, постукоті́ти, грю́кнути, цю́кнути, ту́кнути, тю́кнути, ви́стукати, пристукнути, просту́кати, гу́пнути, ге́пнути, ба́хнути, баба́хнути, га́хнути, тра́хнути, тара́хнути, торо́хнути, цокнути. Скільки раз намагався [єпископ] перервати ту мову і стукав патерицею об землю (Леся Українка); Бити в рейку, скликаючи на обід; - Чи ти швидко перестанеш стукотіти та бряжчати? (І. Нечуй-Левицький); - Ти пустопорожній фантазер! - рикнув Гризота, грюкаючи кулаком по столу (В. Речмедін); Дятли ще дужче тукать взялися (П. Тичина); Ремиґали корови, важко дихали та нечасто постукували ногами об короби чи ясла (Г. Епік); На рейках колеса вистукують дзвінко (І. Муратов); Він то білів, то червонів на обличчі і нервово бубнив пальцями по столу (П. Козланюк); Десь калатав у клепачку, скілько було сили, сторож (С. Васильченко); У шибки барабанив дощ (В. Гжицький); По токах гупають ціпи (О. Гончар); Молот гепає, сокира цюкає, а прядка хурчить (П. Панч); Об гарячі жерстяні дахи торохкали каштани, підплигували, як на жаровні, і падали на бруківку (Григорій Тютюнник); Стугонів, вицокував, мчав по рейках поїзд, гойдались вагони, заколисуючи бійців (І. Цюпа); Хвиля від хвилі лопотіли грубі дощові краплі в вікно (І. Франко). - Пор. 1. би́ти, 1. торохті́ти.
ТОРОХТІ́ТИ (про транспорт, машину, прилад тощо - утворювати різкі, часті звуки, голосно стукати тощо); ТОРО́ХКАТИ розм., ТОРО́ХАТИ розм., ТОРОХКОТА́ТИ [ТОРОХКОТІ́ТИ] підсил. розм., ТОРГОТІ́ТИ [ТУРГОТІ́ТИ] розм., ТАРА́ХКАТИ розм., ТАРАХКОТА́ТИ [ТАРАХКОТІ́ТИ] підсил. розм., ТРА́ХКАТИ розм., ТРАХКОТІ́ТИ підсил. розм., ТОРКОТА́ТИ [ТОРКОТІ́ТИ] розм., ТЕРЕМКОТІ́ТИ розм., ДРІБОТА́ТИ [ДРІБОТІ́ТИ] розм.; ТЕРКОТА́ТИ [ТЕРКОТІ́ТИ] (про віз, млин тощо); ТУРКОТА́ТИ [ТУРКОТІ́ТИ] розм. (про барабан, віз тощо). - Док.: торо́хнути, тара́хнути, тра́хнути. Якщо бряжчить, торохтить, трахкотить на весь степ, то вже так і знають фермівські дівчата: - Скажений Шаміль за сіном поїхав (О. Гончар); Шхуна, торохкаючи мотором, проходила лівим бортом на віддалі півтораста метрів від берега (М. Трублаїні); Зачинений, не торохкоче млин... (І. Франко); На всю хату торготять пусті жорна (С. Чорнобривець); Візок підскакував по каміннях, ковзався по верху від вогкої груди, розбиті й роз’їхані колеса голосно тарахкотіли (Н. Кобринська); Трахкаючи колесами, пароплав поспішив до пристані (О. Копиленко); Далеко, на Бережниці, торкотить млин (Г. Хоткевич); Дорога суха, візок теркотить по груддю (І. Франко); Іде громохко поїзд під уклін, і дріботять колеса над мостами (С. Голованівський); Барабан туркоче знову на учення (Панас Мирний). - Пор. 1. сту́кати.
ТОРОХТІ́ТИ розм. (швидко, скоромовкою і перев. голосно говорити, розмовляти), ТОРОХКОТА́ТИ [ТОРОХКОТІ́ТИ] підсил. розм., ТРІЩА́ТИ розм., ТРІСКОТАТИ [ТРІСКОТІ́ТИ] підсил. розм., ТЕРКОТА́ТИ [ТЕРКОТІ́ТИ] розм., ЦОКОТА́ТИ [ЦОКОТІ́ТИ] розм., ТАРАБА́НИТИ розм., ТАРАХКОТА́ТИ [ТАРАХКОТІ́ТИ] розм., ДРІБОТА́ТИ [ДРІБОТІ́ТИ] розм., СИ́ПАТИ розм., СТРОЧИ́ТИ розм., СТРЕКОТА́ТИ [СТРЕКОТІ́ТИ] розм., СОКОТА́ТИ [СОКОТІТИ] розм., СКРЕКОТАТИ [СКРЕКОТІТИ] розм., СКРЕГОТАТИ [СКРЕГОТІ́ТИ] розм., СОКОРИ́ТИ розм.; ДЖЕРҐОТА́ТИ [ДЖЕРҐОТІ́ТИ] розм., ДЖЕРКОТА́ТИ [ДЖЕРКОТІ́ТИ] розм., ШВАРҐОТА́ТИ [ШВАРҐОТІ́ТИ] розм., ШВАРКОТА́ТИ [ШВАРКОТІ́ТИ] розм., ЦВЕ́НЬКАТИ розм. (нерозбірливо); ПОРОЩА́ТИ розм., ПОРОЩИ́ТИ розм., (перев. сердито); ЩЕБЕТА́ТИ розм., ЦВІРІ́НЬКАТИ розм., ЦВІРІНЧА́ТИ розм. (перев. про жінок і дітей); ЛЯЩА́ТИ розм., ЛЯСКОТА́ТИ [ЛЯСКОТІ́ТИ] підсил. розм. (дуже голосно). - А Пріська вже не мовчала й торохтіла: - Вона не вперше це краде. Вона кілька разів у мене тягала. Тільки кинеш торбу з пирогами - так і потягне (Б. Грінченко); - І тіточко, і голубочко, пошийте мені щоякнайшвидше.. - Та не тріщи, сороко, бачиш, скілько роботи (Грицько Григоренко); - Що, бив би? Може, битимеш?! Малі руки... руки не виросли! - тріскотала вона, соваючись на місці (Панас Мирний); Горпина шепнула до неї: - Дай спокій, сестрице! Мама все мусять теркотати (І. Франко); Іноді присідала до неї Настя, вона цокотіла безупинку (С. Тудор); - Добра баба в хаті, як добра квочка: вона і дітей доглядить, і курчата добре висидить, і курчата добре вилупить, - тарабанила сваха, заплутуючись у думках (І. Нечуй-Левицький); [Людмила:] Тарахкотить... Тарахкотить... Ледве розтовмачила їй (З. Мороз); - Кажу тобі, - витратився й витрусився до останньої гривні, ні шага за душею нема, хоч в домовину лягай, - дріботів дід Грицай (І. Нечуй-Левицький); Маруся вертілась, сипала свої зауваження (Ірина Вільде); Бабуся вміє розповідати. Рукою підперла щоку, дивиться кудись у долину і строчить, і строчить... (Ю. Збанацький); Дівчата в білих свитках стрекочуть, як сороки-білобоки проти місяця (С. Васильченко); [Явдоха:] Вбігла Христя Ревенкова, Василина Шкаренкова і почали сокотати, мов ті сороки (М. Кропивницький); Тишу порушувало двоє: Вінцусиха, що скрекотіла, як сорока, то тут, то там, і п’яний Яшка Смолюк (І. Муратов); Панійки скреготять, як ті сороки (Панас Мирний); - Заспокойся, Прокошо, не гарячись, - сокорить біля нього Одарка (Григорій Тютюнник); Дівчатка і почали вбиратись.. Джерґочуть біля мене, а мені вже так жалко, що й словечка не скажу (Марко Вовчок); Солдати, з широкими багнетами на рушницях, оточували їх, щось сердито джерґотіли (П. Панч); Усе кудись поспішали [паничі] та поміж себе джеркотали й сміялись (Д. Мордовець); - Чи думаєте - медицина така складна річ? - джеркотіла без угаву Нонна (Ю. Збанацький); - Тут заїжджав до директора наш пан, та як почали шварґотіти, та як почали кричати та змагатись, та трохи не побились (І. Нечуй-Левицький); Що вони говорять, того ми не знаємо, бо по-німецьки шваркочуть (І. Франко); - Чуєш? - шепнув Шаров, - німці цвенькають (В. Минко); Увійшов [Нечипір] у цвинтар, аж дітвори, дітвори... видимо, невидимо! ..Щебечуть, як тії циганчата, та лящать, кричать, порощать (Г. Квітка-Основ’яненко); - Мовчать, прескверна пащекухо, - Юнона злобно порощить, - Фіндюрко, ящірко, брехухо! (І. Котляревський); Дві сусідки й дружина філософа щебетали про щось своє - інтимно хвилююче, парфумне (А. Крижанівський); Шмигали під руки з стиглою морквою малі татарчата й цвірінькали, мов горобці (М. Коцюбинський); Настуся вже он далеко побігла з дівчатками, і цвірінчать, як горобенята, на всю вулицю... (О. Копиленко); Десь уже на селі сухо і різко лящать голоси (Дніпрова Чайка); Коли гості вже порозходились і біля Луківни ляскотіла лише Крихточка та журно квоктала Килина Макарівна, примчала Лариса (Я. Баш). - Пор. 1. базі́кати.