-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив топта́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   топчі́мо, топчі́м
2 особа топчи́ топчі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа топта́тиму топта́тимемо, топта́тимем
2 особа топта́тимеш топта́тимете
3 особа топта́тиме топта́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа топчу́ то́пчемо, то́пчем
2 особа то́пчеш то́пчете
3 особа то́пче то́пчуть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
то́пчучи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. топта́в топта́ли
жін. р. топта́ла
сер. р. топта́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
то́птаний
Безособова форма
то́птано
Дієприслівник
топта́вши

Словник синонімів

ПРИНИ́ЖУВАТИ[ПРИНИЖА́ТИрідше] (ставити когось у принизливе становище),ПОНИ́ЖУВАТИ[ПОНИЖА́ТИ]розм.,ТОПТА́ТИрозм.,ЗНИ́ЩУВАТИпідсил. розм., ПОПИРА́ТИкнижн. - Док.: прини́зити, пони́зити, притопта́ти, зни́щити. Де ж малюкові зрозуміти, що, принижуючи іншого, найперше цим принижуєш, спотворюєш самого себе... (О. Гончар); - Не сумніваюся, що знайдуться такі, що.. будуть мене понижувати в твоїх очах (І. Франко); Всіх, Що гнобили, дурили, карали, топтали, - Всіх у моря кипучу глибінь, У смертельну глибінь - Навіки (М. Рильський).
ПРОКЛАДА́ТИ (дорогу, стежку - утворювати, йдучи, ходячи, їдучи, їздячи), ТОРУВА́ТИ, УТОРО́ВУВАТИ[ВТОРО́ВУВАТИ], УБИВА́ТИ[ВБИВА́ТИ], ПРОБИВА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРОТИРА́ТИдіал.; ТОПТА́ТИ, ПРОТО́ПТУВАТИ, УТО́ПТУВАТИ[ВТО́ПТУВАТИ], ВИТО́ПТУВАТИ (часто ходячи); ПРОЛА́МУВАТИ, ПРОЛО́МЛЮВАТИ (із зусиллям; долаючи перешкоди); ПРОКИДА́ТИ, ПРОРІЗА́ТИ[ПРОРІ́ЗУВАТИ] (відкидаючи щось, розчищаючи). - Док.: прокла́сти, проложи́тирозм.проторува́ти, уторува́ти[вторува́ти], уби́ти[вби́ти], проби́ти, провести́, проте́рти, утопта́ти[втопта́ти], протопта́ти, ви́топтати, ви́тупатирозм.пролама́ти, проломи́ти, проки́дати, проки́нути́, прорі́зати. На дні тієї щілини був мочар, росла осока та очерет, так що ніяк не можна було тудою прокласти шлях (І. Нечуй-Левицький); Василь перший кинувся проложити дорогу, - та так нічого і не зробив (Панас Мирний); Доріжку до троянди уторовує той, хто її прищепив (М. Томчаній); [Річард:] Ти ж певне довго проблукав у пущі?Тяжка дорога? [Джонатан:] Ні, тепер не дуже, за стільки часу вторували люди (Леся Українка); Ти до мене, молодої, чорну стежечку убив (пісня); Похмурі сосни-велетні суворо дивилися на чотирьох комсомольців, що вперто пробивали собі шлях у дикі нетрі (О. Донченко); Зима була, замерз зелений Сян, І по блискучім ледовім помості Гладкий протерли шлях мужицькі сани (І. Франко); На кожнім кроці здається тобі, що от натрапив на стежку, а стежки тут зроду не було, Та й хто її топтав би? (Г. Хоткевич); До твого омріяного дому, Де колись ти винесла води, Три весни шукав я путь знайому, Три зими протоптував сліди (В. Бичко); Втоптала стежку [титарівна] на могилу, Все виглядать його ходила (Т. Шевченко); Тут я всі стежечки витоптав (С. Журахович); Ой хто ж цюю стежечку витупав, до тебе ходячи? (Словник Б. Грінченка); Вергав, вергав [ведмідь], аж утомився - пішов, напився води, як зачав знову ламати!.. От-от стежечку проламає! (казка); Почув цю звістку Йван, панотців наймит, та й обібрався проломити Славкові дорогу (Лесь Мартович); Сніги впали великі, і Андрій радо прокидає од порога до воріт стежку (М. Коцюбинський); Псович.. зганяв од порога цілі юрми кріпаків до парку, де вони з ранку до ночі косили трави, прорізували нові стежки, алеї (В. Гжицький).
ТОПТА́ТИ (приминати ногами під час ходьби, бігання; м’яти ногами), РОЗТО́ПТУВАТИ, ЗАТО́ПТУВАТИ, СТО́ПТУВАТИ, ПІДТО́ПТУВАТИ, ПРИТО́ПТУВАТИ, ПРИТО́ВКУВАТИрозм.; ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ, ДАВИ́ТИ, ЧАВУ́ЧИТИрозм.,ТОЛОЧИ́ТИ, ВИТОЛО́ЧУВАТИ (приминати трав’янисті рослини, пошкоджувати посіви, городину тощо); ВИТО́ПТУВАТИ, ҐРАСУВА́ТИдіал.,ТАЛУВА́ТИдіал.,ТРАТУВА́ТИдіал. (пошкоджувати посіви, городину, траву тощо). - Док.: потопта́ти, розтопта́ти, затопта́ти, стопта́ти, підтопта́ти, притопта́ти, притовкти́, ви́товкти, розчави́ти, роздави́ти, ви́толочити, потоло́чи́ти, притолочи́ти, ви́топтати. Стою я в весняному гаї... Фіалки, фіалки навкруг.. Боюся ступати, щоб їх не топтати (А. Кримський); - Яку лілію розтоптали, ох!.. Терентій! (О. Довженко); Стоптав би я тебе, руто, Та з жалю не можу (С. Руданський); Гнат Голод ішов похмурий і байдуже чавив широкими підошвами прикраси весни (П. Панч); Він не квапився забирати нахабного чобота з в’юнкої голландської травиці, толочив, м’яв, чавучив і душив її (П. Загребельний); Побіг він навпростець, нічого не минає, Чи нива, чи баштан - не розбирає, Толочить і ламає (Л. Глібов); - Ну не буде ж у тебе хоч на городі нічого! - сичить одужавши баба. Вийшла баба на город, давай витоптувати, давай ірвати (Ганна Барвінок); - Я буду стежки ґрасувати, а ти замітати (Леся Українка); Свині город талують (Словник Б. Грінченка); Тратує озимину худоба, бо земля мокра (Словник Б. Грінченка).

Словник фразеологізмів

лиши́лося недо́вго ряст топта́ти кому. Хтось скоро помре, загине. Ну, та недовго йому лишилося топтати ряст. Піде, як миленький, дорогою Підіпригори [буде вбитий] (М. Стельмах).

мише́й топта́ти, жарт. Без потреби тинятися, ходити туди й сюди. Годі тобі мишей топтати (Сл. Б. Грінченка).

топта́ти (прото́птувати) / протопта́ти сте́жку (сте́жечку, дорі́жку) до кого і без додатка. 1. Залицятися, вчащати до кого-небудь. Нащо ти дурив моє дитя, нащо топтав до неї стежку? Нащо залицявся, коли не думав її брати? (М. Старицький); [Маланка:] Ой дивись, бо та [Степка] не хилиться… Та й не один ти до неї стежку топчеш (М. Зарудний); — А чого ти, парубче, до наших дівчат доріжку топчеш? (Григорій Тютюнник). стежечки́ топта́ти. Ой не ходи коло води, Та жовтенький кобче, Єсть у мене кращий тебе, Що стежечки топче (Укр.. пісні). попотопта́ти стежки́ (неодноразово, тривалий час). — Та й оженився я немолодим .. Попотоптав я .. стежки, поки вговорив одну дурепу, тобто бабу свою (Ю. Збанацький); // Завоювати чиюсь любов, симпатію. протопта́ти дорі́жку до се́рця. Сестер вона не любила.., один лише тато зумів колись протоптати доріжку до її маленького серця (А. Дімаров).

2. куди, до кого—чого. Часто ходити куди-небудь, бувати десь. Ой я свого чоловіка В дорогу послала, А од шинку та до шинку Стежечку топтала (Т. Шевченко); Я приходив до них [друзів], як до свого, до рідного дому, і вони в мою хату топтали доріжку відому (А. Малишко); Усі, мабуть, і забули про той млин, та ось приїхали влітку пани в село на дачі, почали протоптувати до його стежечки ясними зоряними ночами (С. Васильченко); — Я в пекло стежку протоптала, Я там не раз, не два бувала (І. Котляревський).

3. чию. Повторювати чию-небудь долю, наслідувати когось. Вона вже знала, яка доля чекала на її дитину. Доведеться їй топтати материну стежку (М. Коцюбинський); — Бач, якого виростив солдата! Вже й шинелю батькову надів! Видно, й стежку батькову топтати. Виростай-но, синку, поспішай (М. Пригара).

4. до чого. Намагатися досягти чого-небудь; домагатися чогось. — Князь, певно, пристав до нашої святої віри не з щирим серцем,— промовив патер Вінцентій.— Він став католиком, щоб протоптати стежку до двору (І. Нечуй-Левицький).

топта́ти / затопта́ти в боло́то (в грязь, в багно́) кого. Принижувати чию-небудь гідність, знеславлювати когось, ганьбити. [Микола:] Не показуйся прилюдно з ним. Не топчи в болото моєї бідної голови (І. Франко); — Чи чули ви, як тільки що говорили там, як картали нас, як топтали нас в грязь? (І. Нечуй-Левицький); Воно [минуле] зібгало Ярину Валах на роздоріжжі, затоптало в багно, але вона вже піднялася (В. Кучер).

топта́ти / затопта́ти в боло́то (в грязь, в багно́) кого. Принижувати чию-небудь гідність, знеславлювати когось, ганьбити. [Микола:] Не показуйся прилюдно з ним. Не топчи в болото моєї бідної голови (І. Франко); — Чи чули ви, як тільки що говорили там, як картали нас, як топтали нас в грязь? (І. Нечуй-Левицький); Воно [минуле] зібгало Ярину Валах на роздоріжжі, затоптало в багно, але вона вже піднялася (В. Кучер).

топта́ти / затопта́ти в боло́то (в грязь, в багно́) кого. Принижувати чию-небудь гідність, знеславлювати когось, ганьбити. [Микола:] Не показуйся прилюдно з ним. Не топчи в болото моєї бідної голови (І. Франко); — Чи чули ви, як тільки що говорили там, як картали нас, як топтали нас в грязь? (І. Нечуй-Левицький); Воно [минуле] зібгало Ярину Валах на роздоріжжі, затоптало в багно, але вона вже піднялася (В. Кучер).

топта́ти (прото́птувати) / протопта́ти сте́жку (сте́жечку, дорі́жку) до кого і без додатка. 1. Залицятися, вчащати до кого-небудь. Нащо ти дурив моє дитя, нащо топтав до неї стежку? Нащо залицявся, коли не думав її брати? (М. Старицький); [Маланка:] Ой дивись, бо та [Степка] не хилиться… Та й не один ти до неї стежку топчеш (М. Зарудний); — А чого ти, парубче, до наших дівчат доріжку топчеш? (Григорій Тютюнник). стежечки́ топта́ти. Ой не ходи коло води, Та жовтенький кобче, Єсть у мене кращий тебе, Що стежечки топче (Укр.. пісні). попотопта́ти стежки́ (неодноразово, тривалий час). — Та й оженився я немолодим .. Попотоптав я .. стежки, поки вговорив одну дурепу, тобто бабу свою (Ю. Збанацький); // Завоювати чиюсь любов, симпатію. протопта́ти дорі́жку до се́рця. Сестер вона не любила.., один лише тато зумів колись протоптати доріжку до її маленького серця (А. Дімаров).

2. куди, до кого—чого. Часто ходити куди-небудь, бувати десь. Ой я свого чоловіка В дорогу послала, А од шинку та до шинку Стежечку топтала (Т. Шевченко); Я приходив до них [друзів], як до свого, до рідного дому, і вони в мою хату топтали доріжку відому (А. Малишко); Усі, мабуть, і забули про той млин, та ось приїхали влітку пани в село на дачі, почали протоптувати до його стежечки ясними зоряними ночами (С. Васильченко); — Я в пекло стежку протоптала, Я там не раз, не два бувала (І. Котляревський).

3. чию. Повторювати чию-небудь долю, наслідувати когось. Вона вже знала, яка доля чекала на її дитину. Доведеться їй топтати материну стежку (М. Коцюбинський); — Бач, якого виростив солдата! Вже й шинелю батькову надів! Видно, й стежку батькову топтати. Виростай-но, синку, поспішай (М. Пригара).

4. до чого. Намагатися досягти чого-небудь; домагатися чогось. — Князь, певно, пристав до нашої святої віри не з щирим серцем,— промовив патер Вінцентій.— Він став католиком, щоб протоптати стежку до двору (І. Нечуй-Левицький).

топта́ти зе́млю. Бути живим; жити. Ходімо натщесерце пракорінь шукати, щоб тобі довго ще топтати грішну землю, а мені стати на одвіт (Ю. Яновський); Ще й досі топче землю Інокентій Гамалія, на старість бороду викохав (Григорій Тютюнник); Всім нашим родичам розписую про те, що, либонь, не довго вже мені зосталося топтати цю землю (Є. Гуцало).

топта́ти но́ги, жарт. Даремно ходити. Прийшов ні за чим, пішов ні з чим: нічого і питать — шкода ноги топтать (М. Номис). топта́ти чо́боти. [Храпко:] Так і ходитимеш, чужі пороги оббиватимеш. Воно ж тобі нічого — тільки чоботи топчеш, а другим — час гаєш (Панас Мирний).

топта́ти (підто́птувати) / підтопта́ти під но́ги кого. 1. Перемагати. А в нас над усе — честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала (П. Куліш); Руські в нічну битву безстрашно пішли і підтоптали під ноги хваленого і хвастовитого угорського полководця Філонія (А. Хижняк).

2. Не рахуватися з ким-небудь, ганьблячи, зневажаючи когось. Та він мовчки усіх вас гнітить, під ноги собі топче (Марко Вовчок); А він [Нечай] не хотів утікати, “свою славу козацьку під ноги топтати”. І клав ворогів, як снопики (Т. Масенко); [Домаха:] Слухай свекрухи, угоджай свекрові .. Не підтопчи матері під ноги (І. Карпенко-Карий); // що. Нехтуючи чимось, не виконувати, не дотримуватися чого-небудь. Вони Божий закон під ноги топчуть (Леся Українка).

топта́ти ряст. Жити. Йому вже не топтати ряст (Укр.. присл..); Весна за весною летіли стрілою, Дівчинонька ряст топтала, Загулялась, не вгадала, Як стала марніть (Л. Глібов); Люди рідко заживали тоді за шістдесят літ, однаково великому князеві вже недовго б довелося топтати ряст (П. Загребельний).

топта́ти слід (сліди́). 1. до кого, куди. Часто бувати в кого-небудь, десь; ходити до когось, кудись. — Хай вони [панянки] собі пишаються та морочать, кого знають, а самі будемо слід топтати на кутки. Дівчата там як перемиті (С. Васильченко).

2. Залицятися до дівчини, часто буваючи в неї. Не тобі сліди топтати — Іншого чекаю я до хати. Він от-от повернеться додому з-під завій, переборовши втому (А. Малишко).

топта́ти слід (сліди́). 1. до кого, куди. Часто бувати в кого-небудь, десь; ходити до когось, кудись. — Хай вони [панянки] собі пишаються та морочать, кого знають, а самі будемо слід топтати на кутки. Дівчата там як перемиті (С. Васильченко).

2. Залицятися до дівчини, часто буваючи в неї. Не тобі сліди топтати — Іншого чекаю я до хати. Він от-от повернеться додому з-під завій, переборовши втому (А. Малишко).

топта́ти (прото́птувати) / протопта́ти сте́жку (сте́жечку, дорі́жку) до кого і без додатка. 1. Залицятися, вчащати до кого-небудь. Нащо ти дурив моє дитя, нащо топтав до неї стежку? Нащо залицявся, коли не думав її брати? (М. Старицький); [Маланка:] Ой дивись, бо та [Степка] не хилиться… Та й не один ти до неї стежку топчеш (М. Зарудний); — А чого ти, парубче, до наших дівчат доріжку топчеш? (Григорій Тютюнник). стежечки́ топта́ти. Ой не ходи коло води, Та жовтенький кобче, Єсть у мене кращий тебе, Що стежечки топче (Укр.. пісні). попотопта́ти стежки́ (неодноразово, тривалий час). — Та й оженився я немолодим .. Попотоптав я .. стежки, поки вговорив одну дурепу, тобто бабу свою (Ю. Збанацький); // Завоювати чиюсь любов, симпатію. протопта́ти дорі́жку до се́рця. Сестер вона не любила.., один лише тато зумів колись протоптати доріжку до її маленького серця (А. Дімаров).

2. куди, до кого—чого. Часто ходити куди-небудь, бувати десь. Ой я свого чоловіка В дорогу послала, А од шинку та до шинку Стежечку топтала (Т. Шевченко); Я приходив до них [друзів], як до свого, до рідного дому, і вони в мою хату топтали доріжку відому (А. Малишко); Усі, мабуть, і забули про той млин, та ось приїхали влітку пани в село на дачі, почали протоптувати до його стежечки ясними зоряними ночами (С. Васильченко); — Я в пекло стежку протоптала, Я там не раз, не два бувала (І. Котляревський).

3. чию. Повторювати чию-небудь долю, наслідувати когось. Вона вже знала, яка доля чекала на її дитину. Доведеться їй топтати материну стежку (М. Коцюбинський); — Бач, якого виростив солдата! Вже й шинелю батькову надів! Видно, й стежку батькову топтати. Виростай-но, синку, поспішай (М. Пригара).

4. до чого. Намагатися досягти чого-небудь; домагатися чогось. — Князь, певно, пристав до нашої святої віри не з щирим серцем,— промовив патер Вінцентій.— Він став католиком, щоб протоптати стежку до двору (І. Нечуй-Левицький).

топта́ти (прото́птувати) / протопта́ти сте́жку (сте́жечку, дорі́жку) до кого і без додатка. 1. Залицятися, вчащати до кого-небудь. Нащо ти дурив моє дитя, нащо топтав до неї стежку? Нащо залицявся, коли не думав її брати? (М. Старицький); [Маланка:] Ой дивись, бо та [Степка] не хилиться… Та й не один ти до неї стежку топчеш (М. Зарудний); — А чого ти, парубче, до наших дівчат доріжку топчеш? (Григорій Тютюнник). стежечки́ топта́ти. Ой не ходи коло води, Та жовтенький кобче, Єсть у мене кращий тебе, Що стежечки топче (Укр.. пісні). попотопта́ти стежки́ (неодноразово, тривалий час). — Та й оженився я немолодим .. Попотоптав я .. стежки, поки вговорив одну дурепу, тобто бабу свою (Ю. Збанацький); // Завоювати чиюсь любов, симпатію. протопта́ти дорі́жку до се́рця. Сестер вона не любила.., один лише тато зумів колись протоптати доріжку до її маленького серця (А. Дімаров).

2. куди, до кого—чого. Часто ходити куди-небудь, бувати десь. Ой я свого чоловіка В дорогу послала, А од шинку та до шинку Стежечку топтала (Т. Шевченко); Я приходив до них [друзів], як до свого, до рідного дому, і вони в мою хату топтали доріжку відому (А. Малишко); Усі, мабуть, і забули про той млин, та ось приїхали влітку пани в село на дачі, почали протоптувати до його стежечки ясними зоряними ночами (С. Васильченко); — Я в пекло стежку протоптала, Я там не раз, не два бувала (І. Котляревський).

3. чию. Повторювати чию-небудь долю, наслідувати когось. Вона вже знала, яка доля чекала на її дитину. Доведеться їй топтати материну стежку (М. Коцюбинський); — Бач, якого виростив солдата! Вже й шинелю батькову надів! Видно, й стежку батькову топтати. Виростай-но, синку, поспішай (М. Пригара).

4. до чого. Намагатися досягти чого-небудь; домагатися чогось. — Князь, певно, пристав до нашої святої віри не з щирим серцем,— промовив патер Вінцентій.— Він став католиком, щоб протоптати стежку до двору (І. Нечуй-Левицький).

топта́ти но́ги, жарт. Даремно ходити. Прийшов ні за чим, пішов ні з чим: нічого і питать — шкода ноги топтать (М. Номис). топта́ти чо́боти. [Храпко:] Так і ходитимеш, чужі пороги оббиватимеш. Воно ж тобі нічого — тільки чоботи топчеш, а другим — час гаєш (Панас Мирний).