-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | топи́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | топі́мо, топі́м |
2 особа | топи́ | топі́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | топи́тиму | топи́тимемо, топи́тимем |
2 особа | топи́тимеш | топи́тимете |
3 особа | топи́тиме | топи́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | топлю́ | то́пимо, то́пим |
2 особа | то́пиш | то́пите |
3 особа | то́пить | то́плять |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
то́плячи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | топи́в | топи́ли |
жін. р. | топи́ла |
сер. р. | топи́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
то́плений |
Безособова форма |
то́плено |
Дієприслівник |
топи́вши |
Словник синонімів
I. ТОПИ́ТИ (розпалювати й підтримувати вогонь у печі, грубці тощо), ПРОТО́ПЛЮВАТИ, ВИТО́ПЛЮВАТИ, ПАЛИ́ТИ (перев. зі сл. в печі, грубці і т. ін.); ПРОКУ́РЮВАТИ розм. (трохи нагрівати). - Док.: протопи́ти, ви́топити, прокури́ти. Македониха топила в печі (А. Шиян); Він жив по-холостяцькому, з роботи повертався пізно, коли протоплював плиту і грів чай, а частіше в нетопленій кімнаті лягав у холодну постіль (С. Чорнобривець); Жінка його уже витопила в печі (І. Франко); Настя, вставши вдосвіта, палила в печі на обід (М. Коцюбинський); Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити (Панас Мирний).
-2-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | топи́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | топі́мо, топі́м |
2 особа | топи́ | топі́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | топи́тиму | топи́тимемо, топи́тимем |
2 особа | топи́тимеш | топи́тимете |
3 особа | топи́тиме | топи́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | топлю́ | то́пимо, то́пим |
2 особа | то́пиш | то́пите |
3 особа | то́пить | то́плять |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
то́плячи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | топи́в | топи́ли |
жін. р. | топи́ла |
сер. р. | топи́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
то́плений |
Безособова форма |
то́плено |
Дієприслівник |
топи́вши |
Словник синонімів
I. ТОПИ́ТИ (розпалювати й підтримувати вогонь у печі, грубці тощо), ПРОТО́ПЛЮВАТИ, ВИТО́ПЛЮВАТИ, ПАЛИ́ТИ (перев. зі сл. в печі, грубці і т. ін.); ПРОКУ́РЮВАТИ розм. (трохи нагрівати). - Док.: протопи́ти, ви́топити, прокури́ти. Македониха топила в печі (А. Шиян); Він жив по-холостяцькому, з роботи повертався пізно, коли протоплював плиту і грів чай, а частіше в нетопленій кімнаті лягав у холодну постіль (С. Чорнобривець); Жінка його уже витопила в печі (І. Франко); Настя, вставши вдосвіта, палила в печі на обід (М. Коцюбинський); Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити (Панас Мирний).
Словник відмінків
Інфінітив | топи́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | топі́мо, топі́м |
2 особа | топи́ | топі́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | топи́тиму | топи́тимемо, топи́тимем |
2 особа | топи́тимеш | топи́тимете |
3 особа | топи́тиме | топи́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | топлю́ | то́пимо, то́пим |
2 особа | то́пиш | то́пите |
3 особа | то́пить | то́плять |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
то́плячи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | топи́в | топи́ли |
жін. р. | топи́ла |
сер. р. | топи́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
то́плений |
Безособова форма |
то́плено |
Дієприслівник |
топи́вши |
Словник синонімів
ВИДАВА́ТИ (робити відомим що-небудь таємне, приховане; робити на когось донесення й т. ін.), ВИКА́ЗУВАТИ, ВИКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ, ЗРА́ДЖУВАТИ, ТОПИ́ТИ розм., РОЗГОЛО́ШУВАТИ (перев. про таємницю). - Док.: ви́дати, ви́казати, ви́крити, розкри́ти, зра́дити, розголоси́ти. - Ми з ним розправимося, щоб не ябедничав, щоб не видавав своїх, - порядкував Довбня (Панас Мирний); Партизани вмирали, а не виказували товаришів (М. Шеремет); Йому [посередникові] дозволяється дати пораду, але ні в якому разі.. не викривати жодної таємниці супротивної сторони (М. Трублаїні); Вона не насмілювалася розкрити Жені найпотаємніше - своє кохання (А. Хижняк); [Прочанин:] Погана чутка йде про тебе в людях, що ніби ти його [Мессію] поцілував, як зраджував (Леся Українка); Я був переконаний, що навіть бабусям не можна розголошувати військових таємниць (Ю. Збанацький).
ДОНО́СИТИ на кого (перев. таємно подавати відомості з обвинуваченням кого-небудь у чомусь), ПОКА́ЗУВАТИ, ВИКА́ЗУВАТИ кого, КА́ПАТИ розм., НАКА́ПУВАТИ розм., Я́БЕДНИЧАТИ зневажл., ФІСКА́ЛИТИ зневажл., ТОПИ́ТИ кого, розм., ШЕПТА́ТИ розм., ДОКА́ЗУВАТИ заст., ДОВО́ДИТИ діал. - Док.: донести́, показа́ти, ви́казати, нака́пати, ная́бедничати, нафіска́лити, шепну́ти, доказа́ти, довести́. - Ти смієш, кошеня мерзенне, Зевесу доносить на мене, Щоб тим нас привести в розлад (І. Котляревський); - А як Ілько покаже, що тебе не було... Він тепер ненавидить тебе, то, може... (В. Винниченко); Хоч би й тридцятеро коней пропало, я на брата не піду виказувати, самого себе ганьбити (Б. Грінченко); - - На наш полк капав [Гудзій]. Заявив, що нема ніякого смислу озброювати нас... (А. Головко); - Навіщо ти бунтуєш чесних колгоспників?.. - Сергій накапав? - Не твоє діло (Григорій Тютюнник); - Ми з ним розправимося, щоб не ябедничав, щоб не видавав своїх (Панас Мирний); Нафіскалити класному наглядачеві на товариша, вислужитися перед шкільним начальством - що могло бути мерзеннішим за це? (О. Донченко); - На каверзи пускаєшся, п’янице? Не тілько себе губиш - других топиш! (Панас Мирний); Невже забув [Пуер] ключі у своїх друзів.., певно, знайшлись би й такі, що шепнули вищому начальству (А. Хижняк); На нього доказують, що він з ними заодно (Г. Квітка-Основ’яненко); - Як будеш, - каже [стражник], - як слід наглядати та про все мені доводити, то як запопадуть твого пана на злому вчинку.., - то тобі, каже, начальство медаль дасть (Панас Мирний).
УМЕРТВИ́ТИ [ВМЕРТВИ́ТИ] (позбавити життя кого-небудь якимсь способом), ЗГУБИ́ТИ, УГРО́БИТИ [ВГРО́БИТИ], ПОКІ́НЧИ́ТИ, ЗАДУШИ́ТИ, УДУШИ́ТИ, УДАВИ́ТИ [ВДАВИ́ТИ] (душачи); УТОПИ́ТИ [ВТОПИ́ТИ], ПОТОПИ́ТИ (кидаючи в воду, заливаючи водою); ОТРУЇ́ТИ (застосовуючи отруту); ПОВІ́СИТИ (вішаючи); РОЗДАВИ́ТИ, РОЗДУШИ́ТИ, ПРИЧАВИ́ТИ (діючи чимсь великим, важким на все тіло); УМОРИ́ТИ [ВМОРИ́ТИ], ЗАМОРИ́ТИ (не даючи їсти); СКОСИ́ТИ (про хворобу). - Недок.: умертвля́ти [вмертвля́ти], мертви́ти, губи́ти, гро́бити, заду́шувати, души́ти, топити, отру́ювати, ві́шати, розда́влювати, прича́влювати, мори́ти, коси́ти. Довга хвороба чи то стрілоносна тебе Артеміда Ніжними стрілами, враз надійшовши, сама умертвила? (переклад Бориса Тена); [Кассандра:] Не страх, не сором і не меч, а я своєю правдою згубила брата (Леся Українка); - Та він тебе колись угробить, - кип’ятився Ярошенко (В. Речмедін); - Може, хто вкрав [орла]? Чи куниця задушила? А може, полетів? (Є. Гуцало); - Отак-то ти, кате! Знущаєшся над сестрами... І пішли шукати Трути-зілля, щоб Івана завтра отруїти (Т. Шевченко); Машини тут стояли... Їжачка роздавило (В. Сосюра); Брата Олексу роздушило дерево в лісі (М. Коцюбинський); Придавлю, причавлю пана, мов змію підколодну (М. Стельмах). - Пор. 1. уби́ти.
-3-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | топи́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | топі́мо, топі́м |
2 особа | топи́ | топі́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | топи́тиму | топи́тимемо, топи́тимем |
2 особа | топи́тимеш | топи́тимете |
3 особа | топи́тиме | топи́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | топлю́ | то́пимо, то́пим |
2 особа | то́пиш | то́пите |
3 особа | то́пить | то́плять |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
то́плячи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | топи́в | топи́ли |
жін. р. | топи́ла |
сер. р. | топи́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
то́плений |
Безособова форма |
то́плено |
Дієприслівник |
топи́вши |
Словник синонімів
I. ТОПИ́ТИ (розпалювати й підтримувати вогонь у печі, грубці тощо), ПРОТО́ПЛЮВАТИ, ВИТО́ПЛЮВАТИ, ПАЛИ́ТИ (перев. зі сл. в печі, грубці і т. ін.); ПРОКУ́РЮВАТИ розм. (трохи нагрівати). - Док.: протопи́ти, ви́топити, прокури́ти. Македониха топила в печі (А. Шиян); Він жив по-холостяцькому, з роботи повертався пізно, коли протоплював плиту і грів чай, а частіше в нетопленій кімнаті лягав у холодну постіль (С. Чорнобривець); Жінка його уже витопила в печі (І. Франко); Настя, вставши вдосвіта, палила в печі на обід (М. Коцюбинський); Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити (Панас Мирний).
Словник відмінків
Інфінітив | топи́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | топі́мо, топі́м |
2 особа | топи́ | топі́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | топи́тиму | топи́тимемо, топи́тимем |
2 особа | топи́тимеш | топи́тимете |
3 особа | топи́тиме | топи́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | топлю́ | то́пимо, то́пим |
2 особа | то́пиш | то́пите |
3 особа | то́пить | то́плять |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
то́плячи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | топи́в | топи́ли |
жін. р. | топи́ла |
сер. р. | топи́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
то́плений |
Безособова форма |
то́плено |
Дієприслівник |
топи́вши |
Словник синонімів
ВИДАВА́ТИ (робити відомим що-небудь таємне, приховане; робити на когось донесення й т. ін.), ВИКА́ЗУВАТИ, ВИКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ, ЗРА́ДЖУВАТИ, ТОПИ́ТИ розм., РОЗГОЛО́ШУВАТИ (перев. про таємницю). - Док.: ви́дати, ви́казати, ви́крити, розкри́ти, зра́дити, розголоси́ти. - Ми з ним розправимося, щоб не ябедничав, щоб не видавав своїх, - порядкував Довбня (Панас Мирний); Партизани вмирали, а не виказували товаришів (М. Шеремет); Йому [посередникові] дозволяється дати пораду, але ні в якому разі.. не викривати жодної таємниці супротивної сторони (М. Трублаїні); Вона не насмілювалася розкрити Жені найпотаємніше - своє кохання (А. Хижняк); [Прочанин:] Погана чутка йде про тебе в людях, що ніби ти його [Мессію] поцілував, як зраджував (Леся Українка); Я був переконаний, що навіть бабусям не можна розголошувати військових таємниць (Ю. Збанацький).
ДОНО́СИТИ на кого (перев. таємно подавати відомості з обвинуваченням кого-небудь у чомусь), ПОКА́ЗУВАТИ, ВИКА́ЗУВАТИ кого, КА́ПАТИ розм., НАКА́ПУВАТИ розм., Я́БЕДНИЧАТИ зневажл., ФІСКА́ЛИТИ зневажл., ТОПИ́ТИ кого, розм., ШЕПТА́ТИ розм., ДОКА́ЗУВАТИ заст., ДОВО́ДИТИ діал. - Док.: донести́, показа́ти, ви́казати, нака́пати, ная́бедничати, нафіска́лити, шепну́ти, доказа́ти, довести́. - Ти смієш, кошеня мерзенне, Зевесу доносить на мене, Щоб тим нас привести в розлад (І. Котляревський); - А як Ілько покаже, що тебе не було... Він тепер ненавидить тебе, то, може... (В. Винниченко); Хоч би й тридцятеро коней пропало, я на брата не піду виказувати, самого себе ганьбити (Б. Грінченко); - - На наш полк капав [Гудзій]. Заявив, що нема ніякого смислу озброювати нас... (А. Головко); - Навіщо ти бунтуєш чесних колгоспників?.. - Сергій накапав? - Не твоє діло (Григорій Тютюнник); - Ми з ним розправимося, щоб не ябедничав, щоб не видавав своїх (Панас Мирний); Нафіскалити класному наглядачеві на товариша, вислужитися перед шкільним начальством - що могло бути мерзеннішим за це? (О. Донченко); - На каверзи пускаєшся, п’янице? Не тілько себе губиш - других топиш! (Панас Мирний); Невже забув [Пуер] ключі у своїх друзів.., певно, знайшлись би й такі, що шепнули вищому начальству (А. Хижняк); На нього доказують, що він з ними заодно (Г. Квітка-Основ’яненко); - Як будеш, - каже [стражник], - як слід наглядати та про все мені доводити, то як запопадуть твого пана на злому вчинку.., - то тобі, каже, начальство медаль дасть (Панас Мирний).
УМЕРТВИ́ТИ [ВМЕРТВИ́ТИ] (позбавити життя кого-небудь якимсь способом), ЗГУБИ́ТИ, УГРО́БИТИ [ВГРО́БИТИ], ПОКІ́НЧИ́ТИ, ЗАДУШИ́ТИ, УДУШИ́ТИ, УДАВИ́ТИ [ВДАВИ́ТИ] (душачи); УТОПИ́ТИ [ВТОПИ́ТИ], ПОТОПИ́ТИ (кидаючи в воду, заливаючи водою); ОТРУЇ́ТИ (застосовуючи отруту); ПОВІ́СИТИ (вішаючи); РОЗДАВИ́ТИ, РОЗДУШИ́ТИ, ПРИЧАВИ́ТИ (діючи чимсь великим, важким на все тіло); УМОРИ́ТИ [ВМОРИ́ТИ], ЗАМОРИ́ТИ (не даючи їсти); СКОСИ́ТИ (про хворобу). - Недок.: умертвля́ти [вмертвля́ти], мертви́ти, губи́ти, гро́бити, заду́шувати, души́ти, топити, отру́ювати, ві́шати, розда́влювати, прича́влювати, мори́ти, коси́ти. Довга хвороба чи то стрілоносна тебе Артеміда Ніжними стрілами, враз надійшовши, сама умертвила? (переклад Бориса Тена); [Кассандра:] Не страх, не сором і не меч, а я своєю правдою згубила брата (Леся Українка); - Та він тебе колись угробить, - кип’ятився Ярошенко (В. Речмедін); - Може, хто вкрав [орла]? Чи куниця задушила? А може, полетів? (Є. Гуцало); - Отак-то ти, кате! Знущаєшся над сестрами... І пішли шукати Трути-зілля, щоб Івана завтра отруїти (Т. Шевченко); Машини тут стояли... Їжачка роздавило (В. Сосюра); Брата Олексу роздушило дерево в лісі (М. Коцюбинський); Придавлю, причавлю пана, мов змію підколодну (М. Стельмах). - Пор. 1. уби́ти.
Словник відмінків
Інфінітив | топи́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | топі́мо, топі́м |
2 особа | топи́ | топі́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | топи́тиму | топи́тимемо, топи́тимем |
2 особа | топи́тимеш | топи́тимете |
3 особа | топи́тиме | топи́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | топлю́ | то́пимо, то́пим |
2 особа | то́пиш | то́пите |
3 особа | то́пить | то́плять |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
то́плячи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | топи́в | топи́ли |
жін. р. | топи́ла |
сер. р. | топи́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
то́плений |
Безособова форма |
то́плено |
Дієприслівник |
топи́вши |
Словник синонімів
ВИПЛАВЛЯ́ТИ (добувати метал, розжарюючи руду), ВИТО́ПЛЮВАТИ, ПЛА́ВИТИ, ТОПИ́ТИ, НАТО́ПЛЮВАТИ рідше (у великій кількості). - Док.: ви́плавити, ви́топити, натопи́ти. Минали віки, люди.. навчилися виплавляти метал (з підручника); - На ньому [заводі] робітники витоплюють чавун, залізо (Л. Юхвід); Домни плавлять метал (А. Малишко); - Ми топимо чавун і варимо сталь (Н. Рибак); І мужніх сердець вогнепад.. натопить металу На тисячу тисяч гармат (П. Воронько). - Пор. II. топи́ти.
II. ТОПИ́ТИ (нагріваючи, робити м’яким, рідким; добувати таким способом); РОЗТО́ПЛЮВАТИ [РОЗТОПЛЯ́ТИ], РОЗПУСКА́ТИ розм. (нагріваючи, робити рідким); ВИТО́ПЛЮВАТИ (видобувати таким способом); ПЛА́ВИТИ, РОЗПЛАВЛЯ́ТИ [РОЗПЛА́ВЛЮВАТИ] (метал, скло тощо). - Док.: розтопи́ти, розпусти́ти, ви́топити, розпла́вити. На деяких вулицях міста топили у великих казанах смолу і заливали нею вибоїни в тротуарах (М. Томчаній); Розтоплював сніги теплий вітер з Балкан (С. Скляренко); Весна 1932 року рано розпустила сніги (І. Ле); Проминули [мандрівники] салотопний завод, де витоплюють дельфінячий жир (М. Трублаїні); - А мій тато плавить у печі сталь! (О. Донченко); Крутоярові вдасться швидше розплавити шихту, коли під час завалки піч не прохолоне (В. Собко). - Пор. II. виплавля́ти.
Словник фразеологізмів
лій топи́ти з кого. Мордувати кого-небудь, знущатися з когось. Не чваньтесь, з вас деруть ремінь, А з їх [батьків], бувало, й лій топили (Т. Шевченко).
зато́плювати / затопи́ти ли́хо (ро́зум, го́ре, бі́ду і т. ін.) в ча́рці (в горі́лці). Тамувати, приглушувати важкі почуття, думки, притупляти свідомість, надмірно вживаючи алкогольні напої. — Що ж робив він в ті скривджені дні? Може, в чарці затоплював лихо? (П. Воронько); І гарний сей чоловік, .. зате як загуляє, — роботу .. кинув та й розум затопе [затопить] в горілці (Панас Мирний). у ча́рці го́ренько топи́ти. Роби на других дні та ночі. На хвилю праці не засни; А візьме сум, заплачуть очі — У чарці горенько топи... (П. Грабовський). топи́ти го́ре в чому. Пива він не любив і топив своє горе в абстрактних розмовах про беззахисність людського кохання (Л. Первомайський).
топи́ти / утопи́ти о́чі (по́гляд, зір) у чому, в що. Невідривно дивитися кудись, милуватися чимось. Дарма топлю очі в крайнебо блакитне, Усім воно ясне, ласкаве, привітне; .. від його ж на мене недолею віє, Як гляну в крайнебо — серденько заниє (Пісні та романси..); Очі свої він [Івась] перевів уже в небо і топив свій ясний погляд у його непрозорій блакиті (Панас Мирний); Уста з устами ізлились, І ми над зорі понеслись, В очах втопивши очі (М. Старицький); Джон втопив зір у підлогу і хвилину мовчав (І. Багмут). зато́плювати ( затопля́ти) зір. Довго він блукав по темних алеях, затоплював зір у високому спокійному небі (Дніпрова Чайка); Фархад брав часом в руки той папір І затопляв в мальоване свій зір (М. Бажан).
топи́ти / утопи́ти о́чі (по́гляд, зір) у чому, в що. Невідривно дивитися кудись, милуватися чимось. Дарма топлю очі в крайнебо блакитне, Усім воно ясне, ласкаве, привітне; .. від його ж на мене недолею віє, Як гляну в крайнебо — серденько заниє (Пісні та романси..); Очі свої він [Івась] перевів уже в небо і топив свій ясний погляд у його непрозорій блакиті (Панас Мирний); Уста з устами ізлились, І ми над зорі понеслись, В очах втопивши очі (М. Старицький); Джон втопив зір у підлогу і хвилину мовчав (І. Багмут). зато́плювати ( затопля́ти) зір. Довго він блукав по темних алеях, затоплював зір у високому спокійному небі (Дніпрова Чайка); Фархад брав часом в руки той папір І затопляв в мальоване свій зір (М. Бажан).
топи́ти / утопи́ти о́чі (по́гляд, зір) у чому, в що. Невідривно дивитися кудись, милуватися чимось. Дарма топлю очі в крайнебо блакитне, Усім воно ясне, ласкаве, привітне; .. від його ж на мене недолею віє, Як гляну в крайнебо — серденько заниє (Пісні та романси..); Очі свої він [Івась] перевів уже в небо і топив свій ясний погляд у його непрозорій блакиті (Панас Мирний); Уста з устами ізлились, І ми над зорі понеслись, В очах втопивши очі (М. Старицький); Джон втопив зір у підлогу і хвилину мовчав (І. Багмут). зато́плювати ( затопля́ти) зір. Довго він блукав по темних алеях, затоплював зір у високому спокійному небі (Дніпрова Чайка); Фархад брав часом в руки той папір І затопляв в мальоване свій зір (М. Бажан).
зато́плювати / затопи́ти ли́хо (ро́зум, го́ре, бі́ду і т. ін.) в ча́рці (в горі́лці). Тамувати, приглушувати важкі почуття, думки, притупляти свідомість, надмірно вживаючи алкогольні напої. — Що ж робив він в ті скривджені дні? Може, в чарці затоплював лихо? (П. Воронько); І гарний сей чоловік, .. зате як загуляє, — роботу .. кинув та й розум затопе [затопить] в горілці (Панас Мирний). у ча́рці го́ренько топи́ти. Роби на других дні та ночі. На хвилю праці не засни; А візьме сум, заплачуть очі — У чарці горенько топи... (П. Грабовський). топи́ти го́ре в чому. Пива він не любив і топив своє горе в абстрактних розмовах про беззахисність людського кохання (Л. Первомайський).