-1-
дієслово недоконаного виду
(підтримувати вогонь)

Словник відмінків

Інфінітив топи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   топі́мо, топі́м
2 особа топи́ топі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа топи́тиму топи́тимемо, топи́тимем
2 особа топи́тимеш топи́тимете
3 особа топи́тиме топи́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа топлю́ то́пимо, то́пим
2 особа то́пиш то́пите
3 особа то́пить то́плять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
то́плячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. топи́в топи́ли
жін. р. топи́ла
сер. р. топи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
то́плений
Безособова форма
то́плено
Дієприслівник
топи́вши

Словник синонімів

I. ТОПИ́ТИ (розпалювати й підтримувати вогонь у печі, грубці тощо), ПРОТО́ПЛЮВАТИ, ВИТО́ПЛЮВАТИ, ПАЛИ́ТИ (перев. зі сл. в печі, грубці і т. ін.); ПРОКУ́РЮВАТИрозм. (трохи нагрівати). - Док.: протопи́ти, ви́топити, прокури́ти. Македониха топила в печі (А. Шиян); Він жив по-холостяцькому, з роботи повертався пізно, коли протоплював плиту і грів чай, а частіше в нетопленій кімнаті лягав у холодну постіль (С. Чорнобривець); Жінка його уже витопила в печі (І. Франко); Настя, вставши вдосвіта, палила в печі на обід (М. Коцюбинський); Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити (Панас Мирний).
-2-
дієслово недоконаного виду
(затоплювати)

Словник відмінків

Інфінітив топи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   топі́мо, топі́м
2 особа топи́ топі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа топи́тиму топи́тимемо, топи́тимем
2 особа топи́тимеш топи́тимете
3 особа топи́тиме топи́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа топлю́ то́пимо, то́пим
2 особа то́пиш то́пите
3 особа то́пить то́плять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
то́плячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. топи́в топи́ли
жін. р. топи́ла
сер. р. топи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
то́плений
Безособова форма
то́плено
Дієприслівник
топи́вши

Словник синонімів

I. ТОПИ́ТИ (розпалювати й підтримувати вогонь у печі, грубці тощо), ПРОТО́ПЛЮВАТИ, ВИТО́ПЛЮВАТИ, ПАЛИ́ТИ (перев. зі сл. в печі, грубці і т. ін.); ПРОКУ́РЮВАТИрозм. (трохи нагрівати). - Док.: протопи́ти, ви́топити, прокури́ти. Македониха топила в печі (А. Шиян); Він жив по-холостяцькому, з роботи повертався пізно, коли протоплював плиту і грів чай, а частіше в нетопленій кімнаті лягав у холодну постіль (С. Чорнобривець); Жінка його уже витопила в печі (І. Франко); Настя, вставши вдосвіта, палила в печі на обід (М. Коцюбинський); Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити (Панас Мирний).

Словник відмінків

Інфінітив топи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   топі́мо, топі́м
2 особа топи́ топі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа топи́тиму топи́тимемо, топи́тимем
2 особа топи́тимеш топи́тимете
3 особа топи́тиме топи́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа топлю́ то́пимо, то́пим
2 особа то́пиш то́пите
3 особа то́пить то́плять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
то́плячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. топи́в топи́ли
жін. р. топи́ла
сер. р. топи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
то́плений
Безособова форма
то́плено
Дієприслівник
топи́вши

Словник синонімів

ВИДАВА́ТИ (робити відомим що-небудь таємне, приховане; робити на когось донесення й т. ін.), ВИКА́ЗУВАТИ, ВИКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ, ЗРА́ДЖУВАТИ, ТОПИ́ТИрозм.,РОЗГОЛО́ШУВАТИ (перев. про таємницю). - Док.: ви́дати, ви́казати, ви́крити, розкри́ти, зра́дити, розголоси́ти. - Ми з ним розправимося, щоб не ябедничав, щоб не видавав своїх, - порядкував Довбня (Панас Мирний); Партизани вмирали, а не виказували товаришів (М. Шеремет); Йому [посередникові] дозволяється дати пораду, але ні в якому разі.. не викривати жодної таємниці супротивної сторони (М. Трублаїні); Вона не насмілювалася розкрити Жені найпотаємніше - своє кохання (А. Хижняк); [Прочанин:] Погана чутка йде про тебе в людях, що ніби ти його [Мессію] поцілував, як зраджував (Леся Українка); Я був переконаний, що навіть бабусям не можна розголошувати військових таємниць (Ю. Збанацький).
ДОНО́СИТИна кого (перев. таємно подавати відомості з обвинуваченням кого-небудь у чомусь), ПОКА́ЗУВАТИ, ВИКА́ЗУВАТИкого,КА́ПАТИрозм., НАКА́ПУВАТИрозм., Я́БЕДНИЧАТИзневажл., ФІСКА́ЛИТИзневажл., ТОПИ́ТИкого, розм., ШЕПТА́ТИрозм., ДОКА́ЗУВАТИзаст., ДОВО́ДИТИдіал. - Док.: донести́, показа́ти, ви́казати, нака́пати, ная́бедничати, нафіска́лити, шепну́ти, доказа́ти, довести́. - Ти смієш, кошеня мерзенне, Зевесу доносить на мене, Щоб тим нас привести в розлад (І. Котляревський); - А як Ілько покаже, що тебе не було... Він тепер ненавидить тебе, то, може... (В. Винниченко); Хоч би й тридцятеро коней пропало, я на брата не піду виказувати, самого себе ганьбити (Б. Грінченко); - - На наш полк капав [Гудзій]. Заявив, що нема ніякого смислу озброювати нас... (А. Головко); - Навіщо ти бунтуєш чесних колгоспників?.. - Сергій накапав? - Не твоє діло (Григорій Тютюнник); - Ми з ним розправимося, щоб не ябедничав, щоб не видавав своїх (Панас Мирний); Нафіскалити класному наглядачеві на товариша, вислужитися перед шкільним начальством - що могло бути мерзеннішим за це? (О. Донченко); - На каверзи пускаєшся, п’янице? Не тілько себе губиш - других топиш! (Панас Мирний); Невже забув [Пуер] ключі у своїх друзів.., певно, знайшлись би й такі, що шепнули вищому начальству (А. Хижняк); На нього доказують, що він з ними заодно (Г. Квітка-Основ’яненко); - Як будеш, - каже [стражник], - як слід наглядати та про все мені доводити, то як запопадуть твого пана на злому вчинку.., - то тобі, каже, начальство медаль дасть (Панас Мирний).
УМЕРТВИ́ТИ[ВМЕРТВИ́ТИ] (позбавити життя кого-небудь якимсь способом), ЗГУБИ́ТИ, УГРО́БИТИ[ВГРО́БИТИ], ПОКІ́НЧИ́ТИ, ЗАДУШИ́ТИ, УДУШИ́ТИ, УДАВИ́ТИ[ВДАВИ́ТИ] (душачи); УТОПИ́ТИ[ВТОПИ́ТИ], ПОТОПИ́ТИ (кидаючи в воду, заливаючи водою); ОТРУЇ́ТИ (застосовуючи отруту); ПОВІ́СИТИ (вішаючи); РОЗДАВИ́ТИ, РОЗДУШИ́ТИ, ПРИЧАВИ́ТИ (діючи чимсь великим, важким на все тіло); УМОРИ́ТИ[ВМОРИ́ТИ], ЗАМОРИ́ТИ (не даючи їсти); СКОСИ́ТИ (про хворобу). - Недок.: умертвля́ти[вмертвля́ти], мертви́ти, губи́ти, гро́бити, заду́шувати, души́ти, топити, отру́ювати, ві́шати, розда́влювати, прича́влювати, мори́ти, коси́ти. Довга хвороба чи то стрілоносна тебе Артеміда Ніжними стрілами, враз надійшовши, сама умертвила? (переклад Бориса Тена); [Кассандра:] Не страх, не сором і не меч, а я своєю правдою згубила брата (Леся Українка); - Та він тебе колись угробить, - кип’ятився Ярошенко (В. Речмедін); - Може, хто вкрав [орла]? Чи куниця задушила? А може, полетів? (Є. Гуцало); - Отак-то ти, кате! Знущаєшся над сестрами... І пішли шукати Трути-зілля, щоб Івана завтра отруїти (Т. Шевченко); Машини тут стояли... Їжачка роздавило (В. Сосюра); Брата Олексу роздушило дерево в лісі (М. Коцюбинський); Придавлю, причавлю пана, мов змію підколодну (М. Стельмах). - Пор. 1. уби́ти.
-3-
дієслово недоконаного виду
(робити м’яким, рідким)

Словник відмінків

Інфінітив топи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   топі́мо, топі́м
2 особа топи́ топі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа топи́тиму топи́тимемо, топи́тимем
2 особа топи́тимеш топи́тимете
3 особа топи́тиме топи́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа топлю́ то́пимо, то́пим
2 особа то́пиш то́пите
3 особа то́пить то́плять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
то́плячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. топи́в топи́ли
жін. р. топи́ла
сер. р. топи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
то́плений
Безособова форма
то́плено
Дієприслівник
топи́вши

Словник синонімів

I. ТОПИ́ТИ (розпалювати й підтримувати вогонь у печі, грубці тощо), ПРОТО́ПЛЮВАТИ, ВИТО́ПЛЮВАТИ, ПАЛИ́ТИ (перев. зі сл. в печі, грубці і т. ін.); ПРОКУ́РЮВАТИрозм. (трохи нагрівати). - Док.: протопи́ти, ви́топити, прокури́ти. Македониха топила в печі (А. Шиян); Він жив по-холостяцькому, з роботи повертався пізно, коли протоплював плиту і грів чай, а частіше в нетопленій кімнаті лягав у холодну постіль (С. Чорнобривець); Жінка його уже витопила в печі (І. Франко); Настя, вставши вдосвіта, палила в печі на обід (М. Коцюбинський); Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити (Панас Мирний).

Словник відмінків

Інфінітив топи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   топі́мо, топі́м
2 особа топи́ топі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа топи́тиму топи́тимемо, топи́тимем
2 особа топи́тимеш топи́тимете
3 особа топи́тиме топи́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа топлю́ то́пимо, то́пим
2 особа то́пиш то́пите
3 особа то́пить то́плять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
то́плячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. топи́в топи́ли
жін. р. топи́ла
сер. р. топи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
то́плений
Безособова форма
то́плено
Дієприслівник
топи́вши

Словник синонімів

ВИДАВА́ТИ (робити відомим що-небудь таємне, приховане; робити на когось донесення й т. ін.), ВИКА́ЗУВАТИ, ВИКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ, ЗРА́ДЖУВАТИ, ТОПИ́ТИрозм.,РОЗГОЛО́ШУВАТИ (перев. про таємницю). - Док.: ви́дати, ви́казати, ви́крити, розкри́ти, зра́дити, розголоси́ти. - Ми з ним розправимося, щоб не ябедничав, щоб не видавав своїх, - порядкував Довбня (Панас Мирний); Партизани вмирали, а не виказували товаришів (М. Шеремет); Йому [посередникові] дозволяється дати пораду, але ні в якому разі.. не викривати жодної таємниці супротивної сторони (М. Трублаїні); Вона не насмілювалася розкрити Жені найпотаємніше - своє кохання (А. Хижняк); [Прочанин:] Погана чутка йде про тебе в людях, що ніби ти його [Мессію] поцілував, як зраджував (Леся Українка); Я був переконаний, що навіть бабусям не можна розголошувати військових таємниць (Ю. Збанацький).
ДОНО́СИТИна кого (перев. таємно подавати відомості з обвинуваченням кого-небудь у чомусь), ПОКА́ЗУВАТИ, ВИКА́ЗУВАТИкого,КА́ПАТИрозм., НАКА́ПУВАТИрозм., Я́БЕДНИЧАТИзневажл., ФІСКА́ЛИТИзневажл., ТОПИ́ТИкого, розм., ШЕПТА́ТИрозм., ДОКА́ЗУВАТИзаст., ДОВО́ДИТИдіал. - Док.: донести́, показа́ти, ви́казати, нака́пати, ная́бедничати, нафіска́лити, шепну́ти, доказа́ти, довести́. - Ти смієш, кошеня мерзенне, Зевесу доносить на мене, Щоб тим нас привести в розлад (І. Котляревський); - А як Ілько покаже, що тебе не було... Він тепер ненавидить тебе, то, може... (В. Винниченко); Хоч би й тридцятеро коней пропало, я на брата не піду виказувати, самого себе ганьбити (Б. Грінченко); - - На наш полк капав [Гудзій]. Заявив, що нема ніякого смислу озброювати нас... (А. Головко); - Навіщо ти бунтуєш чесних колгоспників?.. - Сергій накапав? - Не твоє діло (Григорій Тютюнник); - Ми з ним розправимося, щоб не ябедничав, щоб не видавав своїх (Панас Мирний); Нафіскалити класному наглядачеві на товариша, вислужитися перед шкільним начальством - що могло бути мерзеннішим за це? (О. Донченко); - На каверзи пускаєшся, п’янице? Не тілько себе губиш - других топиш! (Панас Мирний); Невже забув [Пуер] ключі у своїх друзів.., певно, знайшлись би й такі, що шепнули вищому начальству (А. Хижняк); На нього доказують, що він з ними заодно (Г. Квітка-Основ’яненко); - Як будеш, - каже [стражник], - як слід наглядати та про все мені доводити, то як запопадуть твого пана на злому вчинку.., - то тобі, каже, начальство медаль дасть (Панас Мирний).
УМЕРТВИ́ТИ[ВМЕРТВИ́ТИ] (позбавити життя кого-небудь якимсь способом), ЗГУБИ́ТИ, УГРО́БИТИ[ВГРО́БИТИ], ПОКІ́НЧИ́ТИ, ЗАДУШИ́ТИ, УДУШИ́ТИ, УДАВИ́ТИ[ВДАВИ́ТИ] (душачи); УТОПИ́ТИ[ВТОПИ́ТИ], ПОТОПИ́ТИ (кидаючи в воду, заливаючи водою); ОТРУЇ́ТИ (застосовуючи отруту); ПОВІ́СИТИ (вішаючи); РОЗДАВИ́ТИ, РОЗДУШИ́ТИ, ПРИЧАВИ́ТИ (діючи чимсь великим, важким на все тіло); УМОРИ́ТИ[ВМОРИ́ТИ], ЗАМОРИ́ТИ (не даючи їсти); СКОСИ́ТИ (про хворобу). - Недок.: умертвля́ти[вмертвля́ти], мертви́ти, губи́ти, гро́бити, заду́шувати, души́ти, топити, отру́ювати, ві́шати, розда́влювати, прича́влювати, мори́ти, коси́ти. Довга хвороба чи то стрілоносна тебе Артеміда Ніжними стрілами, враз надійшовши, сама умертвила? (переклад Бориса Тена); [Кассандра:] Не страх, не сором і не меч, а я своєю правдою згубила брата (Леся Українка); - Та він тебе колись угробить, - кип’ятився Ярошенко (В. Речмедін); - Може, хто вкрав [орла]? Чи куниця задушила? А може, полетів? (Є. Гуцало); - Отак-то ти, кате! Знущаєшся над сестрами... І пішли шукати Трути-зілля, щоб Івана завтра отруїти (Т. Шевченко); Машини тут стояли... Їжачка роздавило (В. Сосюра); Брата Олексу роздушило дерево в лісі (М. Коцюбинський); Придавлю, причавлю пана, мов змію підколодну (М. Стельмах). - Пор. 1. уби́ти.

Словник відмінків

Інфінітив топи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   топі́мо, топі́м
2 особа топи́ топі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа топи́тиму топи́тимемо, топи́тимем
2 особа топи́тимеш топи́тимете
3 особа топи́тиме топи́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа топлю́ то́пимо, то́пим
2 особа то́пиш то́пите
3 особа то́пить то́плять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
то́плячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. топи́в топи́ли
жін. р. топи́ла
сер. р. топи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
то́плений
Безособова форма
то́плено
Дієприслівник
топи́вши

Словник синонімів

ВИПЛАВЛЯ́ТИ (добувати метал, розжарюючи руду), ВИТО́ПЛЮВАТИ, ПЛА́ВИТИ, ТОПИ́ТИ, НАТО́ПЛЮВАТИрідше (у великій кількості). - Док.: ви́плавити, ви́топити, натопи́ти. Минали віки, люди.. навчилися виплавляти метал (з підручника); - На ньому [заводі] робітники витоплюють чавун, залізо (Л. Юхвід); Домни плавлять метал (А. Малишко); - Ми топимо чавун і варимо сталь (Н. Рибак); І мужніх сердець вогнепад.. натопить металу На тисячу тисяч гармат (П. Воронько). - Пор. II. топи́ти.
II. ТОПИ́ТИ (нагріваючи, робити м’яким, рідким; добувати таким способом); РОЗТО́ПЛЮВАТИ[РОЗТОПЛЯ́ТИ], РОЗПУСКА́ТИрозм. (нагріваючи, робити рідким); ВИТО́ПЛЮВАТИ (видобувати таким способом); ПЛА́ВИТИ, РОЗПЛАВЛЯ́ТИ[РОЗПЛА́ВЛЮВАТИ] (метал, скло тощо). - Док.: розтопи́ти, розпусти́ти, ви́топити, розпла́вити. На деяких вулицях міста топили у великих казанах смолу і заливали нею вибоїни в тротуарах (М. Томчаній); Розтоплював сніги теплий вітер з Балкан (С. Скляренко); Весна 1932 року рано розпустила сніги (І. Ле); Проминули [мандрівники] салотопний завод, де витоплюють дельфінячий жир (М. Трублаїні); - А мій тато плавить у печі сталь! (О. Донченко); Крутоярові вдасться швидше розплавити шихту, коли під час завалки піч не прохолоне (В. Собко). - Пор. II. виплавля́ти.

Словник фразеологізмів

лій топи́ти з кого. Мордувати кого-небудь, знущатися з когось. Не чваньтесь, з вас деруть ремінь, А з їх [батьків], бувало, й лій топили (Т. Шевченко).

зато́плювати / затопи́ти ли́хо (ро́зум, го́ре, бі́ду і т. ін.) в ча́рці (в горі́лці). Тамувати, приглушувати важкі почуття, думки, притупляти свідомість, надмірно вживаючи алкогольні напої. — Що ж робив він в ті скривджені дні? Може, в чарці затоплював лихо? (П. Воронько); І гарний сей чоловік, .. зате як загуляє, — роботу .. кинув та й розум затопе [затопить] в горілці (Панас Мирний). у ча́рці го́ренько топи́ти. Роби на других дні та ночі. На хвилю праці не засни; А візьме сум, заплачуть очі — У чарці горенько топи... (П. Грабовський). топи́ти го́ре в чому. Пива він не любив і топив своє горе в абстрактних розмовах про беззахисність людського кохання (Л. Первомайський).

топи́ти / утопи́ти о́чі (по́гляд, зір) у чому, в що. Невідривно дивитися кудись, милуватися чимось. Дарма топлю очі в крайнебо блакитне, Усім воно ясне, ласкаве, привітне; .. від його ж на мене недолею віє, Як гляну в крайнебо — серденько заниє (Пісні та романси..); Очі свої він [Івась] перевів уже в небо і топив свій ясний погляд у його непрозорій блакиті (Панас Мирний); Уста з устами ізлились, І ми над зорі понеслись, В очах втопивши очі (М. Старицький); Джон втопив зір у підлогу і хвилину мовчав (І. Багмут). зато́плювати ( затопля́ти) зір. Довго він блукав по темних алеях, затоплював зір у високому спокійному небі (Дніпрова Чайка); Фархад брав часом в руки той папір І затопляв в мальоване свій зір (М. Бажан).

топи́ти / утопи́ти о́чі (по́гляд, зір) у чому, в що. Невідривно дивитися кудись, милуватися чимось. Дарма топлю очі в крайнебо блакитне, Усім воно ясне, ласкаве, привітне; .. від його ж на мене недолею віє, Як гляну в крайнебо — серденько заниє (Пісні та романси..); Очі свої він [Івась] перевів уже в небо і топив свій ясний погляд у його непрозорій блакиті (Панас Мирний); Уста з устами ізлились, І ми над зорі понеслись, В очах втопивши очі (М. Старицький); Джон втопив зір у підлогу і хвилину мовчав (І. Багмут). зато́плювати ( затопля́ти) зір. Довго він блукав по темних алеях, затоплював зір у високому спокійному небі (Дніпрова Чайка); Фархад брав часом в руки той папір І затопляв в мальоване свій зір (М. Бажан).

топи́ти / утопи́ти о́чі (по́гляд, зір) у чому, в що. Невідривно дивитися кудись, милуватися чимось. Дарма топлю очі в крайнебо блакитне, Усім воно ясне, ласкаве, привітне; .. від його ж на мене недолею віє, Як гляну в крайнебо — серденько заниє (Пісні та романси..); Очі свої він [Івась] перевів уже в небо і топив свій ясний погляд у його непрозорій блакиті (Панас Мирний); Уста з устами ізлились, І ми над зорі понеслись, В очах втопивши очі (М. Старицький); Джон втопив зір у підлогу і хвилину мовчав (І. Багмут). зато́плювати ( затопля́ти) зір. Довго він блукав по темних алеях, затоплював зір у високому спокійному небі (Дніпрова Чайка); Фархад брав часом в руки той папір І затопляв в мальоване свій зір (М. Бажан).

зато́плювати / затопи́ти ли́хо (ро́зум, го́ре, бі́ду і т. ін.) в ча́рці (в горі́лці). Тамувати, приглушувати важкі почуття, думки, притупляти свідомість, надмірно вживаючи алкогольні напої. — Що ж робив він в ті скривджені дні? Може, в чарці затоплював лихо? (П. Воронько); І гарний сей чоловік, .. зате як загуляє, — роботу .. кинув та й розум затопе [затопить] в горілці (Панас Мирний). у ча́рці го́ренько топи́ти. Роби на других дні та ночі. На хвилю праці не засни; А візьме сум, заплачуть очі — У чарці горенько топи... (П. Грабовський). топи́ти го́ре в чому. Пива він не любив і топив своє горе в абстрактних розмовах про беззахисність людського кохання (Л. Первомайський).