сімяний 2 значення
-1-
прикметник
(від: сім’я́)
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | сім’яни́й | сім’яна́ | сім’яне́ | сім’яні́ |
| родовий | сім’яно́го | сім’яно́ї | сім’яно́го | сім’яни́х |
| давальний | сім’яно́му | сім’яні́й | сім’яно́му | сім’яни́м |
| знахідний | сім’яни́й, сім’яно́го | сім’яну́ | сім’яне́ | сім’яні́, сім’яни́х |
| орудний | сім’яни́м | сім’яно́ю | сім’яни́м | сім’яни́ми |
| місцевий | на/у сім’яно́му, сім’яні́м | на/у сім’яні́й | на/у сім’яно́му, сім’яні́м | на/у сім’яни́х |
-2-
прикметник
(сімейний) [рідко]
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | сім’яни́й | сім’яна́ | сім’яне́ | сім’яні́ |
| родовий | сім’яно́го | сім’яно́ї | сім’яно́го | сім’яни́х |
| давальний | сім’яно́му | сім’яні́й | сім’яно́му | сім’яни́м |
| знахідний | сім’яни́й, сім’яно́го | сім’яну́ | сім’яне́ | сім’яні́, сім’яни́х |
| орудний | сім’яни́м | сім’яно́ю | сім’яни́м | сім’яни́ми |
| місцевий | на/у сім’яно́му, сім’яні́м | на/у сім’яні́й | на/у сім’яно́му, сім’яні́м | на/у сім’яни́х |
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | сім’яни́й | сім’яна́ | сім’яне́ | сім’яні́ |
| родовий | сім’яно́го | сім’яно́ї | сім’яно́го | сім’яни́х |
| давальний | сім’яно́му | сім’яні́й | сім’яно́му | сім’яни́м |
| знахідний | сім’яни́й, сім’яно́го | сім’яну́ | сім’яне́ | сім’яні́, сім’яни́х |
| орудний | сім’яни́м | сім’яно́ю | сім’яни́м | сім’яни́ми |
| місцевий | на/у сім’яно́му, сім’яні́м | на/у сім’яні́й | на/у сім’яно́му, сім’яні́м | на/у сім’яни́х |