сількось 2 значення

-1-
присудкове слово
(байдуже) незмінювана словникова одиниця [рідко]

Словник синонімів

БА́ЙДУ́ЖЕ (у знач. предик. - не має значення, неважливо), БАЙДУ́ЖКИрозм., ОДНА́КОВО, ВСЕ ОДНО́[УСЕ́ ОДНО́], ДАРМА́розм., НЕВА́ЖНОрозм., СІ́ЛЬКІСЬ[СІ́ЛЬКОСЬ]заст., ЧХА́ТИпідсил. розм.,НАЧХА́ТИ підсил. розм.,ПЛЮВА́ТИпідсил. розм., НАПЛЮВА́ТИпідсил. розм.;НІЧО́ГОрозм. (не заважає, не має значення). Байдуже, хто говорить (М. Коцюбинський); - Не холодно, Блаженко? - питається старший лейтенант. - Байдужки (О. Гончар); - А хіба тобі не однаково, в якій бригаді працювати? - дивується Петро Іванович (М. Ю. Тарновський); Мені все одно, що воно там написано, бо я його незугарна прочитати (І. Нечуй-Левицький); Настрій у мене був піднесений, хоч сани і не чекали мене біля двору. Дарма, якось доберусь (О. Гуреїв); - Та звідки ви взяли? - Гудзій розвів руками. - Неважно (А. Головко); - Хоч, може, і не буду більше членствувати, та сількісь: Веселий Кут у дві тисячі десятин хоч кого заспокоїть навіки (Панас Мирний); - Треба знати, з ким ведешся. Ви думали, чим мені сподобалися? Що професор? Начхати! (П. Загребельний); - Це, знаєте, зовсім не входить в наші плани. Будь інший час - тоді що! Наплювать (Г. Хоткевич); Йому нічого, а Маланці горе велике (М. Коцюбинський).
-2-
вставне слово
(нехай) незмінювана словникова одиниця [рідко]

Словник синонімів

I. ГАРА́ЗДчаст. (уживається для вираження згоди), ДО́БРЕ, ЗГО́ДА, ІДЕ́розм.,СІ́ЛЬКІСЬ[СІ́ЛЬКОСЬ]заст., ІНО́СЕ[ІНО́СИ]заст.;СЛА́ВНОрозм. (з відтінком схвалення висловленого, запропонованого); ХАЙ (НЕХА́Й) [УЖЕ́] ТАК, ХАЙрозм.,НЕХА́Йрозм.,НЕХдіал. (після роздумів або під тиском обставин, доказів тощо). Христя прохала батька привезти з міста гостинця.. - Гаразд, добре! - сміється гірко Пилип (Панас Мирний); Ну, добре, - сказала Килина, сповнюючись холодною й твердою рішучістю. - Хай так... хай... (Є. Гуцало); [Функе:] Ну, добре, згода! Я згоден на цей шлюб (І. Кочерга); - Федір Іванович, вип’ємо! - крикнув Власов. - Іде! (Панас Мирний); - От, кажу, мене й посадили. - Ну, сількісь, - каже [чоловік], - я тебе навчу, що робить, щоб швидше випустили (О. Стороженко); - Де общеє добро в упадку, Забудь отця, забудь і матку, Лети повинність ісправлять. - Іноси! - Низ сказав (І. Котляревський); - Я ще змалку таку охоту маю до грамоти, що Господи! - От і славно!.. Приходь щовечора до мене, будемо вчитись (М. Коцюбинський); Нехай, коли будете мати охоту послухати, оповім при стрічі (М. Коцюбинський).