ВИВЧА́ТИщо (навчаючись, набувати певних знань, відомостей у якій-небудь галузі), ВЧИ́ТИ[УЧИ́ТИ], ОПАНО́ВУВАТИ, ОВОЛОДІВА́ТИчим,СТУДІЮВА́ТИкнижн.,ПРОХО́ДИТИрозм., ШТУРМУВА́ТИрозм., ВГРИЗА́ТИСЯ[УГРИЗА́ТИСЯ]в що, розм. рідко;ПІЗНАВА́ТИ, ВЗНАВА́ТИ[УЗНАВА́ТИ], СПІЗНАВА́ТИрозм. (осягати розумом явища дійсності, діставати істинне уявлення про кого-, що-небудь). - Док.: ви́вчити, опанува́ти, оволоді́ти, ви́студіювати, пройти́, пізна́ти, взна́ти[узна́ти], спізна́ти. В Зубівці є молоді гурток, Який вивчає мову Руставелі (М. Рильський); Вони починають учити європейські мови (Леся Українка); Вона говорила дітям, як вони.. повинні опановувати знання (О. Копиленко); Чудово оволодівши мовою, він з захопленням прочитав поему "Садді Ускендерій" великого Навої (І. Ле); Бачинський з Мартовичем студіювали право на університеті в Чернівцях (В. Стефаник); Тут [у другому класі] хлопці проходять нові шкільні науки (С. Васильченко); Нелегко давалася хлопцям наука.. Вгризалися в абетку все глибше (О. Гончар); Найдосконаліші види матерії й форми її руху не можна пізнати без вивчення тих простих, але загальних елементів, які розкриваються фізикою (з журналу); Колись грузинський письменник Казбегі, щоб добре взнати народ,.. пішов у чабани (П. Тичина); - Ти у світ іди, Милий синочку, Ти усе спізнай (С. Руданський).

ЗНАЙО́МИТИСЯ (заводити знайомство з ким-небудь), СПІЗНАВА́ТИСЯ, ПІЗНАВА́ТИСЯ, СПІЗНАВА́ТИперев. док., ЗАПІЗНАВА́ТИСЯрозм.,ЗАПІЗНАВА́ТИрозм.,ЗАЗНАЙО́МЛЮВАТИСЯрозм.,РОЗПІЗНАВА́ТИСЯрідко,ЗНАКО́МИТИСЯрідко,ЗІЗНАВА́ТИСЯдіал.,ЗАЗНАВА́ТИСЯдіал. - Док.: познайо́митися, спізна́тися, пізна́тися, спізна́ти, запізна́тися, запізна́ти, зазнайо́митися, розпізна́тися, познако́митися, зізна́тися, зазна́тися. - Кого я бачу!.. Хлопці, батько Боженко, командир Таращанського полку. Хто не знайомий - знайомтесь (О. Довженко); Спізнався з панночкою полковий лікар та й почав щодня вчащати (Марко Вовчок); - Я запізнався з ними, може, перед трьома місяцями. Деякі приходили до Опеньковець до читальні, а з декотрими запізнався в місті (Лесь Мартович); В його ж я запізнав Людвіга Кубу, теж чеха, що спеціально студіював українську народну музику (В. Самійленко); Коли ж він ближче зазнайомився з Гнатом Яворським, той виявився таким же простим, як усі робітники (С. Чорнобривець); Ми з нашими сусідами - румунами, болгарами, чехами.. розпізнались гаразд (П. Інгульський); Однієї неділі Воздвиженський, надівши суконний сіртук, пішов знакомитись до професорів (І. Нечуй-Левицький); Чому він і досі не поголив своєї покуйовдженої бороди.., я не питав - незручно. Ми тільки-но зізналися (О. Досвітній); Лушня встряв у шинки. Там він зазнався з Матнею і Пацюком (Панас Мирний).

ПІЗНАВА́ТИкого, що (виявляти в комусь, чомусь що-небудь знайоме), УПІЗНАВА́ТИ[ВПІЗНАВА́ТИ], ПРИЗНАВА́ТИрозм.,СПІЗНАВА́ТИрозм.;РОЗПІЗНАВА́ТИ, УЗНАВА́ТИ[ВЗНАВА́ТИ] (за якимись ознаками, прикметами); ПРИЗНАВА́ТИСЯдо кого, розм. (виявляти себе знайомим з кимсь). - Док.: пізна́ти, упізна́ти[впізна́ти], призна́ти, спізна́ти, розпізна́ти, узна́ти[взна́ти], призна́тися. Умийся, серденько! Бо мати Он дивиться, й не пізнає Межи дітьми дитя своє (Т. Шевченко); Чепіга.. завмер, дивлячись на жінку, - він упізнав і не впізнав (С. Журахович); Настя дивилась на Гната й не признавала його (М. Коцюбинський); Брат сестри не спізнав (пісня); Я здалека розпізнаю в саду, на полі, на подвір’ї - хіба, мій друже, не твою рухливу постать? (О. Гончар); Мулла-дехкан увійшов до контори поважно і нескоро звернувся до Синявіна: досвід життя привчив уже взнавати, де начальство (І. Ле); [Ардент:] Не признавайся до нього перед людьми (Леся Українка).

ПЕРЕЖИВА́ТИщо (жити під час певних подій, у певних обставинах, відчувати їхній вплив на собі); ЗАЗНАВА́ТИчого, що, ЗНА́ТИщо, ПІЗНАВА́ТИщо, СПІЗНАВА́ТИщо, УЗНАВА́ТИ[ВЗНАВАТИ]що, ЗВІ́ДУВАТИщо, БА́ЧИТИщо, ЗАЖИВА́ТИщо, чого, ПІЗНАВА́ТИСЯз чим, рідше, ЗНА́ТИСЯз чим, розм., ВИДА́ТИщо, розм., ВИ́ДІТИщо, розм., ДІЗНАВА́ТИ[ДОЗНАВА́ТИ]чого, що, розм., ДІЗНАВА́ТИСЯ[ДОЗНАВА́ТИСЯ]чого, розм. (перев. про тяжкі, неприємні події, обставини); ДІЛИ́ТИ що, ПОДІЛЯ́ТИщо (разом з ким-небудь). - Док.: пережи́ти, зазна́ти, пізнати, спізна́ти, узна́ти[взна́ти], зві́дати, поба́чити, зажи́ти, пізна́тися, дізна́ти[дозна́ти], дізна́тися[дозна́тися], поділи́ти. В теплі та в добрі вона згадувала ті лихі години, що їй приходилось переживати, і дивувалась, як вона їх пережила (Панас Мирний); Тільки ж того й свята заживеш, тільки й розкошів зазнаєш, що в тому дівуванні (С. Васильченко); Не знали [солдати і трудівники] розпачу ніколи, хоч знали горе і журбу (В. Сосюра); Він пізнав гіркоту поразок і відступу (С. Журахович); Не спізнавши болю од розлуки, Не спізнаєш радості стрічання (А. Кримський); Багато вже взнали новоприбулі, багато витончених звірств на собі відчули (А. Хижняк); Скільки-то ви горя на своїм віку звідали!.. (Панас Мирний); [Ханенко:] Та я тут ще не за морем, не пізнався ще з жадним горем (І. Франко); Не знавсь ти з мукою гіркою (П. Грабовський); - Ти гіршії біди видав (І. Котляревський); - Хіба ви від нас яку кривду виділи? (Г. Хоткевич); Зостанешся ти сиротою і дізнаєшся горя-біди (М. Старицький); Це та Галя, з якою вони вкупі росли, з якою ділили колись і горе і радість (О. Гончар). - Пор. 1. надиви́тися.