сположити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив сположи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   сположі́мо, сположі́м
2 особа сположи́ сположі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа сположу́ споло́жимо, споло́жим
2 особа споло́жиш споло́жите
3 особа споло́жить споло́жать
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. сположи́в сположи́ли
жін.р. сположи́ла
сер.р. сположи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
споло́жений
Безособова форма
споло́жено
Дієприслівник
сположи́вши