-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив спливти́, спливти́
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   спливі́мо, спливі́м
2 особа спливи́ спливі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа спливу́ спливемо́, спливе́м
2 особа спливе́ш спливете́
3 особа спливе́ спливу́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. сплив спливли́
жін.р. спливла́
сер.р. спливло́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
 

Словник синонімів

ВИНИКА́ТИ (починати існувати, набувати реальності; у голові, в серці - про думки, почуття), ПОВСТАВА́ТИ[ПОСТАВА́ТИ], СТАВА́ТИ, З’ЯВЛЯ́ТИСЯ, ПОЯВЛЯ́ТИСЯ, УТВО́РЮВАТИСЯ, СТВО́РЮВАТИСЯ, ВИТВО́РЮВАТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, ЗАРО́ДЖУВАТИСЯ, БРА́ТИСЯ, НАРО́ДЖУВАТИСЯ, ФОРМУВА́ТИСЯ, ПОРО́ДЖУВАТИСЯ, СХО́ПЛЮВАТИСЯрідко,ТВОРИ́ТИСЯрідше,ПЛОДИ́ТИСЯрозм.; ПРИХО́ДИТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИСЯ, НАЗРІВА́ТИ, ПІДІЙМА́ТИСЯ[ПІДНІМА́ТИСЯ], ПРОЙМА́ТИ, РОЗВОРУ́ШУВАТИСЯ, ПРОСИПА́ТИСЯ, ПРОСИНА́ТИСЯ, НАКЛЬО́ВУВАТИСЯрозм.,ЗАКЛЬО́ВУВАТИСЯрозм. рідко (про думки, почуття); ЗРИНА́ТИ, ВИПЛИВА́ТИ, СПЛИВА́ТИ, ПРОКИДА́ТИСЯ, БУДИ́ТИСЯ, РОЗКРИВА́ТИСЯ, ВИРО́ЮВАТИСЯ (в уяві, в пам’яті, а також у голові, в серці); ЗАКРАДА́ТИСЯ (мимоволі, непомітно). - Док.: ви́никнути, повста́ти[поста́ти], ста́ти, з’яви́тися, появи́тися, утвори́тися, ви́творитися, здійня́тися, зароди́тися, взя́тися[узя́тися]рідшенароди́тися, сформува́тися, породи́тися, схопи́тися, сплоди́тися, прийти́, пробуди́тися, назрі́ти, підійня́тися[підня́тися], пройня́ти, розворуши́тися, просну́тися, наклю́нутися, заклю́нутися, зри́нути, ви́плисти, ви́пливти, ви́плинути, сплисти́, спливти́, спли́нути, проки́нутися, збуди́тися, розкри́тися, ви́роїтися, прили́нутипоет.проли́нутирідшепоет, стре́льнутирозм. (раптово) закра́стися. Із нічого ніщо виникати не може (М. Зеров); Згадки пішли за згадками, картини стародавнього життя виникали одна за однією (І. Нечуй-Левицький); За його почином і головно на його акціях, повстала велика дестилярня [нафтоочисна фабрика] біля Дрогобича (І. Франко); Кримські гори постали поволі (Остап Вишня); І події минулих літ в уяві Михася поставали, як живі (С. Чорнобривець); Наші слова стають нашими ділами й судять нас люди "по ділах наших" (Леся Українка); - Я іноді хворію на ностальгію, цебто - у мене з’являється нудьга за батьківщиною (Ю. Яновський); Я прославлю тії рівнії права, що в історії ж уперше появились (П. Тичина); На будові утворився міцний, здібний колектив механізаторів і будівельників (з журналу); Створилась загроза повного розгрому частин Першої Кінної, що перебували тут (О. Гончар); Тепер уже витворюється і в Галичині інтелігенція непопівська (Леся Українка); Йому було й радісно, і боязко заразом, тривога здіймалась у серці (М. Коцюбинський); Напруженість у взаєминах хлопця та дівчини поволі зникала, зароджувалась дружба (А. Головко); Все йде, все минає - і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? (Т. Шевченко); - Щось не йметься мені віри, щоб це справді.. народжувалась сільська інтелігенція та й єдналася з нами (Б. Грінченко); Теорія художнього перекладу - наука молода, яка щойно починає формуватися (з газети); Чим довше існує пісня, тим більше породжується її варіантів (з журналу); Ось схопилась хуртовина, закурилася долина (Я. Щоголів); Твориться молоде місто (О. Довженко); [Корній Донченко:] Дай же, Боже, щоб вам.. з цих грошей ще гроші плодились (Б. Грінченко); Як то часто приходять мені на ум молоді літа (Марко Вовчок); В її серці на хвилю пробудилося гірке почуття жалю (І. Франко); Улас відчував, що в його душі назріває великий злам (Григорій Тютюнник); Серце його зав’ядало,.. піднімалася ненависть (Панас Мирний); Любов до тебе всю мене проймає (Леся Українка); Дрімаючі думи розворушились в голові Ломницького (І. Нечуй-Левицький); Неясна заздрість просипається в серці (О. Донченко); У нього наклюнулась ідея: нанести нашому голові новорічний візит (І. Рябокляч); Один Аркадій нічого не помічав: у голові все снувалися думки, які заклюнулись уночі (Дніпрова Чайка); Знов зрина жадання Тихої розмови, Щирого братання, Вірної любові! (М. Старицький); Дивився в темряву, і перед ним одна за одною випливали картини сільського життя (Д. Ткач); Минуле спливало перед ними в дивному тумані (Л. Первомайський); Ох, невже ж таки кохання Прокидається в мені! (А. Кримський); [Принцеса:] Нова вступає в душу сила, одвага в серці будиться, як гляне на се нове життя (Леся Українка); Широкий світ розкривається перед нами, коли ми читаємо книги Івана Франка (М. Рильський); Оце як почав я.. те давнє згадувати, то й не потовплю споминок - вироюються та вироюються (Марко Вовчок); Мов з дівочого сну, мені спомин прилине про тебе (Л. Забашта); Думка пролинула (Леся Українка); І зненацька стрельнула в голові думка: "А чому б тобі, Стецьку, не втекти?" (І. Цюпа); Щось незбагненне, якийсь підлий страх закрався їй у серце (Д. Міщенко).
ВИПЛИВА́ТИ (підійматися з глибини води на її поверхню), СПЛИВА́ТИ, ВИРИНА́ТИ, ЗРИНА́ТИ, ВИПІРНА́ТИ, ВИГУ́ЛЬКУВАТИрозм., ВИПУРНА́ТИрозм. (пірнаючи, знову з’являтися на поверхні води). - Док.: ви́плисти, ви́пливти, ви́плинути, сплисти́, спливти́, спли́нути, ви́нирнути, ви́ринути, зри́нути, ви́пірнути, ви́гулькнути, ви́пурнути. А з моря солоних глибин Випливали ротаті акули (М. Рильський); В розпачі то кидалась [риба] в морську глибину, то спливала до самої поверхні (Ю. Збанацький); Пірнув [рибалонька], виринає - І утоплену Ганнусю На берег виносить (Т. Шевченко); [Водяник (до Русалки):] Іди на дно! Не смій мені зринати три ночі місячні поверх води (Леся Українка); Коли ж я випірнув з води, в лице так свіжо вітер віяв... (В. Сосюра); Вигулькнувши з води, Маруся попливла наввимашки (О. Донченко).
МИНА́ТИ (про час, пору життя, події тощо - наближатися до кінця, закінчуватися), МИНА́ТИСЯ, ІТИ́[ЙТИ], ПРОХО́ДИТИ, ПРОМИНА́ТИ, ЛИ́НУТИ, ПРОТІКА́ТИ, ТЕКТИ́, ПРОПЛИВА́ТИ, СПЛИВА́ТИ, ПЛИВТИ́[ПЛИСТИ́], ПЛИ́НУТИ, СТІКА́ТИ, СХО́ДИТИ[ЗІХО́ДИТИрідше], ЗНИКА́ТИ[ІЗНИКА́ТИрідше], ВИХО́ДИТИрозм.,ПЕРЕХО́ДИТИрозм.,ПРОЛЯГА́ТИрозм. (перев. про час); ТЯГТИ́СЯ[ТЯГНУ́ТИСЯ], ВОЛОКТИ́СЯ, ПРОВОЛІКА́ТИСЯрозм.,ПЕРЕВО́ДИТИСЯрозм. (про час - одноманітно, повільно). - Док.: мину́ти, мину́тися, помину́тисязаст.пройти́, промину́ти, проли́нути, протекти́, перекоти́тисярозм.віддалі́тирозм.спливти́[сплисти́], спли́нути, пропливти́[проплисти́], пропли́нути, стекти́, зійти́, зни́кнути[ізни́кнути][зни́кти][ізни́кти], ви́йти, перейти́, пролягти́, протягти́ся[протягну́тися], проволокти́ся, перевести́ся. Минає година, друга, третя (Б. Грінченко); Вже миналася осінь смертельна І відступала дорогу морозам; пропасниця люта Не докучала недужим (М. Зеров); Літа йшли-минали, старе старілось, молоде росло (Панас Мирний); Не нагадуй про страхи: поминулися вони (Марко Вовчок); Проходили тижні, складались у мі-сяці (Ю. Яновський); Дні надходять буряно й схвильовано проминають (Н. Забіла); -. Годі, годі! Усе вже те оддаліло-проминуло - забувай та кохай мене (Марко Вовчок); Швидко лине новорічна ніч (В. Собко); Величне життя протікає вгорі наді мною (С. Крижанівський); Дні течуть, немов ріка, І рік за роком пропливає; Не знаю, де ти, хто ти, що ти нині, Усе перекотилось без сліда (М. Рильський); Ішли роки, ясні й тривожні, Та не спливали внебуття (М. Гірник); Тяжко-важко, в неописанній тривозі, плила їйгодина за годиною (І. Франко); Стечуть роки - зима прийде незвана Спинити рух думок (М. Стельмах); Ніхто не пише, дні сходять у мене давно однаково (М. Коцюбинський); День зникав (Г. Коцюба); Але коли вийшов рік, нараз одної ночі міщани нападали на царську палату (І. Франко); Ми з тестем з ранку до ночі не розгинаємось, теща - їсти варить та внука бавить. День за днем, ніч за ніччю - так життя й переходило (І. Муратов); За Байдою пролягло піввіку (І. Ле); Час тягнеться помалу. Сонце наче спинилось на горизонті і глузує з нас (П. Колесник); Сумно, поволі, важко волікся час у повдовілій хаті (І. Франко); Проволоклося ще два тижні (Я. Качура); Багато тих вечорів довгих перевелося в нас без розмови, без гомону (Марко Вовчок). - Пор. 2. бі́гти.
СТІКА́ТИ (про воду - текти вниз), СПЛИВА́ТИ, ЗБІГА́ТИ, СПАДА́ТИ. - Док.: стекти́, спливти́, сплисти́, спли́нути, збі́гти, спа́сти. Старий витягає з води вудочку.. По ній стікає крапельками вода (В. Гжицький); На дні дебри росла трава, буйна, висока, бо сюди спливала дощова вода (Лесь Мартович); Шумить вода, збігаючи з гори у річку (Панас Мирний); Вода каскадами спадала в басейн (П. Панч).
СХО́ДИТИчим, перев. із сл. кров’ю, ЗІХО́ДИТИрідше,СПЛИВА́ТИ, СТІКА́ТИ. - Док.: зійти́, спливти́, стекти́. Спало все навколо, тільки білий лебідь Тихо-тихо сходив кров’ю своїх ран (О. Олесь); [Ардент:] Я не дійду... я весь зіходжу кров’ю... побитий... (Леся Українка); На третій день сердешний Оксентій [у залі засідань] уже спливав потом (Ю. Смолич); Стікаючи кров’ю, страшний відбивався від панів лицар Кукубенко (О. Довженко).
УЯВЛЯ́ТИСЯ (з’являтися в уяві, думках, свідомості), МА́РИТИСЯ, ВЕРЗТИ́СЯрозм., ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, МАЛЮВА́ТИСЯ, ПОСТАВА́ТИ, ВИНИКА́ТИ, ПРИХО́ДИТИ, НАПЛИВА́ТИ, СПЛИВА́ТИ, ЗРИНА́ТИ, УЗДРІВА́ТИСЯ (перев. із сл. в уяві, свідомості, пам’яті і т. ін. - чітко з’являтися зоровим образом у думках), ПРИЧУВА́ТИСЯ, УЧУВА́ТИСЯ[ВЧУВА́ТИСЯ] (з’являтися слуховим образом); ДУ́МАТИСЯбезос., ГАДА́ТИСЯбезос.,МИ́СЛИТИСЯ безос.,МІРКУВА́ТИСЯ безос. (бути в думках). - Док.: уяви́тися, приверзти́ся, ви́малюватися, поста́ти, ви́никнути, прийти́, наплисти[напливти], напли́нути, спливти́, спли́нути, сплисти́, зри́нути, уздрі́тися, причу́тися, учу́тися[вчу́тися]. - Усе бачу перед собою його одного, навіть уві сні уявляється мені його смуглявий вид (І. Нечуй-Левицький); Починаю в цьому потоці спогадів.. розрізняти ряд постатей, вони вже вимальовуються в моїй свідомості (О. Довженко); Малювались в уяві різні страхіття (В. Козаченко); В його уяві поставали картини, страшніші одна від одної (Є. Гуцало); Думки мимоволі навертались до рідного села, яким виникало воно в його уяві тепер, після зустрічі з земляками (А. Головко); Спливають у пам’яті сині, як волошки, очі і ніжний-ніжний її погляд (А. Хижняк); Та ось у пам’яті зринули нові спогади. Вони напливали, мов густий холодний туман (А. Шиян); - Коли це чую - ніби застогнало щось у глинищах. Прислухалась - тиша. Причулось, думаю (Ю. Збанацький); - Чи ти чуєш, діду, щось наче гукає? - Та то, - каже дід, - мабуть, так учувається (казка); Що то думається старому? Може, споминає батька та діда, що свій вік прожили на цьому дворищі (С. Васильченко); [Павло:] Бач, мені тоді міркувалося, що на чужині нема ні людей, ні попів, а скрізь тільки одна пуща, нетрі та бескети (М. Кропивницький). - Пор. ввижа́тися.

Словник фразеологізмів

бага́́то (чима́́ло) води́́ сплило́́ (спливло́́, упливло́́, утекло́́ і т. ін.). 1. Минуло багато часу з якоїсь пори, після якоїсь події. Відтоді багато води сплило.., але пригадуються події тих днів так виразно, наче було це вчора (Л. Дмитерко); Багато з того часу упливло води в Черемоші, багато разів приходив сюди [до схованки] Марусяк ізсипати свою здобич (Г. Хоткевич); Чимало літ перевернулось, Води чимало утекло (Т. Шевченко).

2. Сталися значні зміни за якийсь час. З того часу, як Георгія водили за руку, багато води спливло. І сам він змужнів, став красивим, статурним (З газети); Півроку минуло, як ти розлучилась із своїм коханком. Багато води втекло за сі півроку; пішли за водою і твої сільські думки, твої надії, твої молоді жадання (П. Куліш).

[як (мов, на́че і т. ін.)] полу́да (рідше лу́да) з оче́й спа́ла (опа́ла, спливла́ і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось правильно зрозумів, усвідомив що-небудь; прозрів. Всім міністрам і слугам царським відразу мов полуда з очей спала. Та ж се Лис! (І. Франко); За один день та за ніч важких роздумів у багатьох вітробалчан наче полуда з очей спала (А. Головко); Мені зараз мов луда з очей спала (І. Франко); Мені наче опала полуда з очей: я з сірого побачила раптом світ кольоровим (Ірина Вільде); Але настали дні! Спливла з очей полуда, і ми побачили, де ворог і де брат (В. Сосюра). полу́да з оче́й спада́є. В людей спадає з очей полуда і прокидаються ті здорові думки, які дрімали в голові (С. Васильченко).

[як (мов, на́че і т. ін.)] полу́да (рідше лу́да) з оче́й спа́ла (опа́ла, спливла́ і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось правильно зрозумів, усвідомив що-небудь; прозрів. Всім міністрам і слугам царським відразу мов полуда з очей спала. Та ж се Лис! (І. Франко); За один день та за ніч важких роздумів у багатьох вітробалчан наче полуда з очей спала (А. Головко); Мені зараз мов луда з очей спала (І. Франко); Мені наче опала полуда з очей: я з сірого побачила раптом світ кольоровим (Ірина Вільде); Але настали дні! Спливла з очей полуда, і ми побачили, де ворог і де брат (В. Сосюра). полу́да з оче́й спада́є. В людей спадає з очей полуда і прокидаються ті здорові думки, які дрімали в голові (С. Васильченко).

спада́ти (прихо́дити, сплива́ти і т. ін.) / спа́сти (прийти́, спливти́ і т. ін.) на ду́мку (на па́м’ять, в го́лову, на га́дку) кому і без додатка. 1. Хто-небудь починає згадувати, думати про кого-, що-небудь, задумуватися над чимсь. Спадав на думку і сам Гаркун-Задунайський, але думка цього образу якось не могла схопить виразно (В. Винниченко); Харкевич усе дужче й дужче хвилювався, йому спадало на думку неймовірне, від усіх тих здогадів почала боліти голова (С. Голованівський); Спадали на пам’ять [Микиті] усі ліки та знадіб’я, які вживають підвереджені [з підірваним здоров’ям] люди (Л. Яновська); Дорога ж бита поряд, і мало якому гаспиду спаде на гадку заглянути до мене на горище (І. Головченко та О. Мусієнко). наверта́лося на ду́мку, безос. Мимоволі наверталось на думку: що буде з нами? З людьми, заводами, соборами? (О. Гончар); // Хто-небудь придумує щось, додумується до чогось. Батьківщиною тюльпана є наші чорноморські степи! Але чи нашому русинові спливло б у голову робити ґешефти на тюльпанах? (Ірина Вільде). спа́лося у го́лову. — Що, мамо, як не зазеленіє? — запитався вдруге Івась. — .. Як-то не зазеленіє? Що тобі .. у голову спалося (Ю. Яновський).

2. Згадуватися, пригадуватися. Образ брата Петра та дружна компанія його друзів льотчиків, з якими він заїздив, спливають на думку Тоні (О. Гончар); Чудовий такий був вечір весняний, що сама веснянка на думку наверталась (Марко Вовчок).

спливти́ (сплисти́, попливти́) [за] водо́ю. Минути, пройти без вороття. Добрий десяток літ спливло весняною водою з того часу, як Олександра Василівна прийшла на свій перший урок (О. Донченко); Горе вже пройшло, Спливло водою,— молодість не зникла, не пройшла! (М. Драй-Хмара).

сплива́ти / спливти́ (сплисти́) в спо́гадах. Пригадуватися, з’являтися, виникати у думках. Все їй пригадалося, все спливло в спогадах (З газети).

спливти́ (сплисти́, попливти́) [за] водо́ю. Минути, пройти без вороття. Добрий десяток літ спливло весняною водою з того часу, як Олександра Василівна прийшла на свій перший урок (О. Донченко); Горе вже пройшло, Спливло водою,— молодість не зникла, не пройшла! (М. Драй-Хмара).

виступа́ти (вихо́дити, сплива́ти) / ви́ступити (ви́йти, спливти́) наве́рх. Ставати відомим для інших, переставати бути прихованим; виявлятися. Воно [кохання] спливало наверх і кидало йому [Михайлові] докори (М. Томчаній). спливти́ напове́рх. Докори й сварки підіймали стару ворожнечу, наповерх сплили забуті кривди й гріхи (М. Коцюбинський).

спада́ти (прихо́дити, сплива́ти і т. ін.) / спа́сти (прийти́, спливти́ і т. ін.) на ду́мку (на па́м’ять, в го́лову, на га́дку) кому і без додатка. 1. Хто-небудь починає згадувати, думати про кого-, що-небудь, задумуватися над чимсь. Спадав на думку і сам Гаркун-Задунайський, але думка цього образу якось не могла схопить виразно (В. Винниченко); Харкевич усе дужче й дужче хвилювався, йому спадало на думку неймовірне, від усіх тих здогадів почала боліти голова (С. Голованівський); Спадали на пам’ять [Микиті] усі ліки та знадіб’я, які вживають підвереджені [з підірваним здоров’ям] люди (Л. Яновська); Дорога ж бита поряд, і мало якому гаспиду спаде на гадку заглянути до мене на горище (І. Головченко та О. Мусієнко). наверта́лося на ду́мку, безос. Мимоволі наверталось на думку: що буде з нами? З людьми, заводами, соборами? (О. Гончар); // Хто-небудь придумує щось, додумується до чогось. Батьківщиною тюльпана є наші чорноморські степи! Але чи нашому русинові спливло б у голову робити ґешефти на тюльпанах? (Ірина Вільде). спа́лося у го́лову. — Що, мамо, як не зазеленіє? — запитався вдруге Івась. — .. Як-то не зазеленіє? Що тобі .. у голову спалося (Ю. Яновський).

2. Згадуватися, пригадуватися. Образ брата Петра та дружна компанія його друзів льотчиків, з якими він заїздив, спливають на думку Тоні (О. Гончар); Чудовий такий був вечір весняний, що сама веснянка на думку наверталась (Марко Вовчок).

спада́ти (прихо́дити, сплива́ти і т. ін.) / спа́сти (прийти́, спливти́ і т. ін.) на ду́мку (на па́м’ять, в го́лову, на га́дку) кому і без додатка. 1. Хто-небудь починає згадувати, думати про кого-, що-небудь, задумуватися над чимсь. Спадав на думку і сам Гаркун-Задунайський, але думка цього образу якось не могла схопить виразно (В. Винниченко); Харкевич усе дужче й дужче хвилювався, йому спадало на думку неймовірне, від усіх тих здогадів почала боліти голова (С. Голованівський); Спадали на пам’ять [Микиті] усі ліки та знадіб’я, які вживають підвереджені [з підірваним здоров’ям] люди (Л. Яновська); Дорога ж бита поряд, і мало якому гаспиду спаде на гадку заглянути до мене на горище (І. Головченко та О. Мусієнко). наверта́лося на ду́мку, безос. Мимоволі наверталось на думку: що буде з нами? З людьми, заводами, соборами? (О. Гончар); // Хто-небудь придумує щось, додумується до чогось. Батьківщиною тюльпана є наші чорноморські степи! Але чи нашому русинові спливло б у голову робити ґешефти на тюльпанах? (Ірина Вільде). спа́лося у го́лову. — Що, мамо, як не зазеленіє? — запитався вдруге Івась. — .. Як-то не зазеленіє? Що тобі .. у голову спалося (Ю. Яновський).

2. Згадуватися, пригадуватися. Образ брата Петра та дружна компанія його друзів льотчиків, з якими він заїздив, спливають на думку Тоні (О. Гончар); Чудовий такий був вечір весняний, що сама веснянка на думку наверталась (Марко Вовчок).

виступа́ти (вихо́дити, сплива́ти) / ви́ступити (ви́йти, спливти́) наве́рх. Ставати відомим для інших, переставати бути прихованим; виявлятися. Воно [кохання] спливало наверх і кидало йому [Михайлові] докори (М. Томчаній). спливти́ напове́рх. Докори й сварки підіймали стару ворожнечу, наповерх сплили забуті кривди й гріхи (М. Коцюбинський).

сплива́ти (спада́ти) / сплисти́ (спа́сти, спливти́) на ум (на ро́зум) кому і без додатка. Несподівано з’являтися, виникати у кого-небудь у думці, у думках (переважно про недобрі наміри, бажання і т. ін.). — [Брати] не тільки те чинили, що шляхетним людям пристало, а й те витворяли, що їм на молодечий ум спливало (Переклад М. Лукаша); Лаврінові спала на ум думка, чи не покусала часом матері скажена собака (І. Нечуй-Левицький); От ідуть дівчата: Олена, як та сорока, скрегоче, що на ум збреде, а Маруся буцімто і слуха, та усе про своє гада… (Г. Квітка-Основ’яненко).

сплива́ти (спада́ти) / сплисти́ (спа́сти, спливти́) на ум (на ро́зум) кому і без додатка. Несподівано з’являтися, виникати у кого-небудь у думці, у думках (переважно про недобрі наміри, бажання і т. ін.). — [Брати] не тільки те чинили, що шляхетним людям пристало, а й те витворяли, що їм на молодечий ум спливало (Переклад М. Лукаша); Лаврінові спала на ум думка, чи не покусала часом матері скажена собака (І. Нечуй-Левицький); От ідуть дівчата: Олена, як та сорока, скрегоче, що на ум збреде, а Маруся буцімто і слуха, та усе про своє гада… (Г. Квітка-Основ’яненко).

сплива́ти (спада́ти) / спливти́ (спа́сти) на язи́к кому і без додатка. Згадуючи, вимовляти вголос (слово, фразу і т. ін.). Князь розумів, що треба щось сказати. .. Але спасенна думка утікала від нього, ніяк не хотіла спливати на язик (Д. Міщенко); Але суворий добродій так вже вичерпався, що на язик йому не спадала жодна соковита лайка (Переклад С. Масляка).

сплива́ти / сплисти́ (спливти́) пе́ред очи́ма (пе́ред о́чі). Зримо уявлятися кому-небудь. Німа карта всесвіту, з якої вчиться географії Юрин старший брат, спливає раптом перед очі (Ю. Смолич).

сплива́ти / сплисти́ (спливти́) пе́ред очи́ма (пе́ред о́чі). Зримо уявлятися кому-небудь. Німа карта всесвіту, з якої вчиться географії Юрин старший брат, спливає раптом перед очі (Ю. Смолич).

бага́́то (чима́́ло) води́́ сплило́́ (спливло́́, упливло́́, утекло́́ і т. ін.). 1. Минуло багато часу з якоїсь пори, після якоїсь події. Відтоді багато води сплило.., але пригадуються події тих днів так виразно, наче було це вчора (Л. Дмитерко); Багато з того часу упливло води в Черемоші, багато разів приходив сюди [до схованки] Марусяк ізсипати свою здобич (Г. Хоткевич); Чимало літ перевернулось, Води чимало утекло (Т. Шевченко).

2. Сталися значні зміни за якийсь час. З того часу, як Георгія водили за руку, багато води спливло. І сам він змужнів, став красивим, статурним (З газети); Півроку минуло, як ти розлучилась із своїм коханком. Багато води втекло за сі півроку; пішли за водою і твої сільські думки, твої надії, твої молоді жадання (П. Куліш).

[як (мов, на́че і т. ін.)] полу́да (рідше лу́да) з оче́й спа́ла (опа́ла, спливла́ і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось правильно зрозумів, усвідомив що-небудь; прозрів. Всім міністрам і слугам царським відразу мов полуда з очей спала. Та ж се Лис! (І. Франко); За один день та за ніч важких роздумів у багатьох вітробалчан наче полуда з очей спала (А. Головко); Мені зараз мов луда з очей спала (І. Франко); Мені наче опала полуда з очей: я з сірого побачила раптом світ кольоровим (Ірина Вільде); Але настали дні! Спливла з очей полуда, і ми побачили, де ворог і де брат (В. Сосюра). полу́да з оче́й спада́є. В людей спадає з очей полуда і прокидаються ті здорові думки, які дрімали в голові (С. Васильченко).

[як (мов, на́че і т. ін.)] полу́да (рідше лу́да) з оче́й спа́ла (опа́ла, спливла́ і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось правильно зрозумів, усвідомив що-небудь; прозрів. Всім міністрам і слугам царським відразу мов полуда з очей спала. Та ж се Лис! (І. Франко); За один день та за ніч важких роздумів у багатьох вітробалчан наче полуда з очей спала (А. Головко); Мені зараз мов луда з очей спала (І. Франко); Мені наче опала полуда з очей: я з сірого побачила раптом світ кольоровим (Ірина Вільде); Але настали дні! Спливла з очей полуда, і ми побачили, де ворог і де брат (В. Сосюра). полу́да з оче́й спада́є. В людей спадає з очей полуда і прокидаються ті здорові думки, які дрімали в голові (С. Васильченко).