-1-
іменник чоловічого роду, істота
[рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний сміхотво́рець сміхотво́рці
родовий сміхотво́рця сміхотво́рців
давальний сміхотво́рцеві, сміхотво́рцю сміхотво́рцям
знахідний сміхотво́рця сміхотво́рців
орудний сміхотво́рцем сміхотво́рцями
місцевий на/у сміхотво́рцеві, сміхотво́рці, сміхотво́рцю на/у сміхотво́рцях
кличний сміхотво́рцю сміхотво́рці

Словник синонімів

ГУМОРИ́СТ (людина, схильна до гумору), СМІХОТВО́РЕЦЬ, СМІХОТВО́Рзаст.- Я люблю побалакати й з сільськими дядьками: між ними трапляються веселі гумористи (І. Нечуй-Левицький); Вася, перший на заводі сміхотворець, аж присідає, аж до землі припадає - регочеться (О. Ковінька); [Пріська (до Данила):] Ой, пропаду з реготу! Ти такий сміхотвор! (М. Кропивницький).
ЖАРТІВНИ́К (той, хто любить жартувати), ЖАРТУ́Н, ВЕСЕЛУ́Н, КУМЕ́ДНИКрозм., ПЕРЕБЕ́НДЯрозм., СМІХУ́Нрозм., СМІХОТУ́Нрозм.,СМІХОВА́НЕЦЬрозм., СМІХОТВО́РЕЦЬрозм., СМІХОТВО́Рзаст.Старий залізничник здивовано глянув на жартівника (М. Томчаній); Гомеричний сміх був нагородою жартунові (А. Кримський); Автором дотепу був Юлик Турбай, кмітливий і гострий на язик веселун (І. Муратов); Януш щиро і весело засміявся. - Кумедник ви, пане Наливаю (І. Ле); Він був душею Запорозької Січі, підносив дух скривджених і підупалих, вселяв віру в справедливу грядущину.. Кобзар, бандурист, співець, кобзар-лірник, перебендя... (з газети); Семен вглядається уважно в обличчя цього батарейного сміхуна (Л. Смілянський); - Веселий він! - говорять всі, хто зна його одверту, непідробну вдачу. - А сміхотун! - хтось скаже на додачу (В. Бичко); [Жандарм:] Здох би-сь! Гарно ти мені здоровля зичиш! Ха-ха-ха! Сміхованець з тебе, Миколо, бігме, сміхованець! (І. Франко); Вася, перший на заводі сміхотворець, аж присідає, аж до землі припадає - регочеться (О. Ковінька); [Королівна:] Хто напотужується других смішить - смішить більш самого себе. Надивилася я на таких сміхотворів (М. Кропивницький). - Пор. доте́пник, насмі́шник.