-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | сміхотво́рець | сміхотво́рці |
родовий | сміхотво́рця | сміхотво́рців |
давальний | сміхотво́рцеві, сміхотво́рцю | сміхотво́рцям |
знахідний | сміхотво́рця | сміхотво́рців |
орудний | сміхотво́рцем | сміхотво́рцями |
місцевий | на/у сміхотво́рцеві, сміхотво́рці, сміхотво́рцю | на/у сміхотво́рцях |
кличний | сміхотво́рцю | сміхотво́рці |
Словник синонімів
ГУМОРИ́СТ (людина, схильна до гумору), СМІХОТВО́РЕЦЬ, СМІХОТВО́Р заст. - Я люблю побалакати й з сільськими дядьками: між ними трапляються веселі гумористи (І. Нечуй-Левицький); Вася, перший на заводі сміхотворець, аж присідає, аж до землі припадає - регочеться (О. Ковінька); [Пріська (до Данила):] Ой, пропаду з реготу! Ти такий сміхотвор! (М. Кропивницький).
ЖАРТІВНИ́К (той, хто любить жартувати), ЖАРТУ́Н, ВЕСЕЛУ́Н, КУМЕ́ДНИК розм., ПЕРЕБЕ́НДЯ розм., СМІХУ́Н розм., СМІХОТУ́Н розм., СМІХОВА́НЕЦЬ розм., СМІХОТВО́РЕЦЬ розм., СМІХОТВО́Р заст. Старий залізничник здивовано глянув на жартівника (М. Томчаній); Гомеричний сміх був нагородою жартунові (А. Кримський); Автором дотепу був Юлик Турбай, кмітливий і гострий на язик веселун (І. Муратов); Януш щиро і весело засміявся. - Кумедник ви, пане Наливаю (І. Ле); Він був душею Запорозької Січі, підносив дух скривджених і підупалих, вселяв віру в справедливу грядущину.. Кобзар, бандурист, співець, кобзар-лірник, перебендя... (з газети); Семен вглядається уважно в обличчя цього батарейного сміхуна (Л. Смілянський); - Веселий він! - говорять всі, хто зна його одверту, непідробну вдачу. - А сміхотун! - хтось скаже на додачу (В. Бичко); [Жандарм:] Здох би-сь! Гарно ти мені здоровля зичиш! Ха-ха-ха! Сміхованець з тебе, Миколо, бігме, сміхованець! (І. Франко); Вася, перший на заводі сміхотворець, аж присідає, аж до землі припадає - регочеться (О. Ковінька); [Королівна:] Хто напотужується других смішить - смішить більш самого себе. Надивилася я на таких сміхотворів (М. Кропивницький). - Пор. доте́пник, насмі́шник.