-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний сме́ртний сме́ртна сме́ртне сме́ртні
родовий сме́ртного сме́ртної сме́ртного сме́ртних
давальний сме́ртному сме́ртній сме́ртному сме́ртним
знахідний сме́ртний, сме́ртного сме́ртну сме́ртне сме́ртні, сме́ртних
орудний сме́ртним сме́ртною сме́ртним сме́ртними
місцевий на/у сме́ртному, сме́ртнім на/у сме́ртній на/у сме́ртному, сме́ртнім на/у сме́ртних

Словник синонімів

ПЕРЕДСМЕ́РТНИЙ (який передує смерті, відбувається перед смертю), ОСТА́ННІЙ, СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ, СМЕ́РТНИЙ (який супроводить смерть). Коли спитали його судді: "Яке твоє передсмертне останнє бажання", сказав Марусяк: - Дайте мі флоєру (Г. Хоткевич); Денис.. подивився на Тетяну останнім поглядом. Сніжна білизна вкрила його обличчя (О. Довженко); Всюди смертельне хропіння, крик, рев роздирали небеса (Н. Кобринська); - На фронті під громи й крики смертні - я бачив тебе (А. Головко).
СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ (який призводить до смерті), СМЕ́РТНИЙ, ЛЕТА́ЛЬНИЙмед.; УБИ́ВЧИЙ[ВБИ́ВЧИЙ], УБІ́ЙЧИЙ[ВБІ́ЙЧИЙ], СМЕРТОНО́СНИЙ (здатний позбавляти життя, убивати). Смертельна хвороба; Смертельна рана; Летальний кінець; Він глянув на мене так, що коли б людський погляд мав убивчу силу, я мусив би впасти бездиханним трупом (Я. Гримайло); Смертоносний газ.
СМЕ́РТНИЙ (який не може жити вічно), ТЛІ́ННИЙ, УМИРУ́ЩИЙ[ВМИРУ́ЩИЙ], СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ. Та й убився [ніж] так глибоко в серце, що порвав би два життя одразу, якби віла смертною вдалася (Леся Українка); Безсмертя - то ж начебто і є зупинена мить, заповітна мрія кожного, хто приходить на цю землю. Хто приходить і б’ється в пошуках істини.. що є нетлінним у тобі, тлінному (Є. Гуцало); На який же чорт ці зорі - довічні, невмирущі, цей місяць, ця земля - все це німе, мертве - і невмируще, а я - вмирущий, я - живий, тямущий (Б. Грінченко); Інші властивості спільні усім сотворінням смертельним - м’якість гнучка, порожнеча [всередині], розклад нарешті (М. Зеров).

Словник фразеологізмів

облягти́ (бу́ти, лежа́ти і т. ін.) на сме́ртній посте́лі, заст. Тяжко захворіти без надії на одужання; помирати. У панському дворі було неблагополучно! Маленький, 5 років, паничик Вітюньо обліг на смертній постелі (Дніпрова Чайка).

облягти́ (бу́ти, лежа́ти і т. ін.) на сме́ртній посте́лі, заст. Тяжко захворіти без надії на одужання; помирати. У панському дворі було неблагополучно! Маленький, 5 років, паничик Вітюньо обліг на смертній постелі (Дніпрова Чайка).

лежа́ти на сме́ртному (сме́ртнім) ло́жі (одрі́), книжн., уроч. 1. Бути безнадійно хворим; помирати. [Йоганна:] То ж він мене зцілив, як я лежала на смертнім ложі! (Леся Українка).

2. Померти, бути покійником. На ложі смертному лежить [покійний] (Ю. Яновський).

лежа́ти на сме́ртному (сме́ртнім) ло́жі (одрі́), книжн., уроч. 1. Бути безнадійно хворим; помирати. [Йоганна:] То ж він мене зцілив, як я лежала на смертнім ложі! (Леся Українка).

2. Померти, бути покійником. На ложі смертному лежить [покійний] (Ю. Яновський).

лежа́ти на сме́ртному (сме́ртнім) ло́жі (одрі́), книжн., уроч. 1. Бути безнадійно хворим; помирати. [Йоганна:] То ж він мене зцілив, як я лежала на смертнім ложі! (Леся Українка).

2. Померти, бути покійником. На ложі смертному лежить [покійний] (Ю. Яновський).

лежа́ти на сме́ртному (сме́ртнім) ло́жі (одрі́), книжн., уроч. 1. Бути безнадійно хворим; помирати. [Йоганна:] То ж він мене зцілив, як я лежала на смертнім ложі! (Леся Українка).

2. Померти, бути покійником. На ложі смертному лежить [покійний] (Ю. Яновський).

на сме́ртному (сме́ртнім) ло́жі (одрі́), уроч. 1. Перед самою смертю, при смерті; помираючи. Кнут Гамсун теж казав, що все про себе міг би розповісти хіба тільки на смертному ложі (С. Васильченко).

2. Той, який помирає, або померлий, мертвий. Художник протисся в натовпі до його дому і нищечком, причаївшись поміж людьми, змалював поета на смертнім одрі (О. Ільченко).

на сме́ртному (сме́ртнім) ло́жі (одрі́), уроч. 1. Перед самою смертю, при смерті; помираючи. Кнут Гамсун теж казав, що все про себе міг би розповісти хіба тільки на смертному ложі (С. Васильченко).

2. Той, який помирає, або померлий, мертвий. Художник протисся в натовпі до його дому і нищечком, причаївшись поміж людьми, змалював поета на смертнім одрі (О. Ільченко).

на сме́ртному (сме́ртнім) ло́жі (одрі́), уроч. 1. Перед самою смертю, при смерті; помираючи. Кнут Гамсун теж казав, що все про себе міг би розповісти хіба тільки на смертному ложі (С. Васильченко).

2. Той, який помирає, або померлий, мертвий. Художник протисся в натовпі до його дому і нищечком, причаївшись поміж людьми, змалював поета на смертнім одрі (О. Ільченко).

на сме́ртному (сме́ртнім) ло́жі (одрі́), уроч. 1. Перед самою смертю, при смерті; помираючи. Кнут Гамсун теж казав, що все про себе міг би розповісти хіба тільки на смертному ложі (С. Васильченко).

2. Той, який помирає, або померлий, мертвий. Художник протисся в натовпі до його дому і нищечком, причаївшись поміж людьми, змалював поета на смертнім одрі (О. Ільченко).

облягти́ (бу́ти, лежа́ти і т. ін.) на сме́ртній посте́лі, заст. Тяжко захворіти без надії на одужання; помирати. У панському дворі було неблагополучно! Маленький, 5 років, паничик Вітюньо обліг на смертній постелі (Дніпрова Чайка).

прости́й сме́ртний. Звичайна людина. Виходячи в розвідку, Козаков підіймався одразу над простим смертним і вже почував себе богом (О. Гончар).

сме́ртне ло́же, уроч. Місце, на якому людина помирає або лежить мертва. Заметався сержант на своєму смертному ложі.. Не помирати хотілось Орлюкові — жити! (О. Довженко).

смерте́́льним (сме́́ртним) бо́́єм, зі сл. би́́ти, дуба́́сити і под. Дуже жорстоко, нещадно. — А є такі [люди], що держава для них — мельниця [млин] з калачами .. Я, брат, таких людей, де б їх не зустрів, смертельним боєм б’ю (Григорій Тютюнник); Не раз і не два його [Халимона] смертним боєм били дядьки, але він був живучим, наче тхір (М. Стельмах).

як сме́ртний гріх, зі сл. пога́ний, гидки́й і т. ін., зневажл. Уживається для підсилення значення наведених слів; дуже, у великій мірі, надто. — Скажіть, як вам здається тая Gіrod? Правда ж, вона погана, як смертний гріх? (Леся Українка).