смеркнути 2 значень

-1-
дієслово доконаного виду
(посутеніти) [безос.]

Словник відмінків

Інфінітив сме́ркнути, сме́ркнути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа сме́ркне  
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р.    
жін.р.  
сер.р. сме́ркло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
 

Словник синонімів

СМЕРКА́ТИбезос. (темніти після заходу сонця), СМЕРКА́ТИСЯ, ВЕЧОРІ́ТИ, СУТЕНІ́ТИ, ПРИМЕРКА́ТИ, ТЕМНІ́ТИ, ПОНОЧІ́ТИрозм.,НОЧІ́ТИрідше. - Док.: сме́ркнути, сме́ркнутися, посутені́ти, зсутені́ти, приме́ркнути[приме́ркти], осме́ркнутирозм.осме́ркнутисярозм.стемні́ти, споночі́ти, зате́мрітися, спізні́ти. Сонце сіло. Надворі почало смеркати (І. Нечуй-Левицький); Зовсім уже смеркалося. Усе навкруги в сіру темряву загорнулося (Б. Грінченко); Поки ми їхали, почало вечоріти (М. Чабанівський); Присмерки наче виповзли з-за дерев. Швидко сутеніло (О. Іваненко); Уже примеркало. Худоба йшла з череди (Є. Кравченко); Південні ночі майже без вечорів, тільки захід одпалав - уже темніє раптово (О. Гончар); Скоро вечір опуститься над селом, - осінь, рано тепер поночіє (В. Собко); Вони вийшли в море, коли вже ночіло (Н. Рибак).

Словник фразеологізмів

сме́ркло в голові́ кому, у кого. Хто-небудь відчув запаморочення (від удару, хвороби тощо). — Ти чого мою доньку габзуєш? — скипів Окунь.— Ану гайда в свої ліси, поки тобі не смеркло в голові (М. Стельмах).

-2-
дієслово доконаного виду
(наблизитися до кінця)

Словник відмінків

Інфінітив сме́ркнути, сме́ркнути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа сме́ркне  
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р.    
жін.р.  
сер.р. сме́ркло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
 

Словник синонімів

СМЕРКА́ТИбезос. (темніти після заходу сонця), СМЕРКА́ТИСЯ, ВЕЧОРІ́ТИ, СУТЕНІ́ТИ, ПРИМЕРКА́ТИ, ТЕМНІ́ТИ, ПОНОЧІ́ТИрозм.,НОЧІ́ТИрідше. - Док.: сме́ркнути, сме́ркнутися, посутені́ти, зсутені́ти, приме́ркнути[приме́ркти], осме́ркнутирозм.осме́ркнутисярозм.стемні́ти, споночі́ти, зате́мрітися, спізні́ти. Сонце сіло. Надворі почало смеркати (І. Нечуй-Левицький); Зовсім уже смеркалося. Усе навкруги в сіру темряву загорнулося (Б. Грінченко); Поки ми їхали, почало вечоріти (М. Чабанівський); Присмерки наче виповзли з-за дерев. Швидко сутеніло (О. Іваненко); Уже примеркало. Худоба йшла з череди (Є. Кравченко); Південні ночі майже без вечорів, тільки захід одпалав - уже темніє раптово (О. Гончар); Скоро вечір опуститься над селом, - осінь, рано тепер поночіє (В. Собко); Вони вийшли в море, коли вже ночіло (Н. Рибак).

Словник фразеологізмів

сме́ркло в голові́ кому, у кого. Хто-небудь відчув запаморочення (від удару, хвороби тощо). — Ти чого мою доньку габзуєш? — скипів Окунь.— Ану гайда в свої ліси, поки тобі не смеркло в голові (М. Стельмах).

Словник відмінків

Інфінітив сме́ркнути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа сме́ркне сме́ркнуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. сме́ркнув сме́ркнули
жін.р. сме́ркнула
сер.р. сме́ркнуло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
сме́ркнувши