-1-
прикметник, вищий ступінь

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний сла́бший сла́бша сла́бше сла́бші
родовий сла́бшого сла́бшої сла́бшого сла́бших
давальний сла́бшому сла́бшій сла́бшому сла́бшим
знахідний сла́бший, сла́бшого сла́бшу сла́бше сла́бші, сла́бших
орудний сла́бшим сла́бшою сла́бшим сла́бшими
місцевий на/у сла́бшому, сла́бшім на/у сла́бшій на/у сла́бшому, сла́бшім на/у сла́бших

Словник фразеологізмів

прекра́сна (слаба́) стать (полови́на) [ро́ду людсько́го] збірн., жарт. Жінки. — З дівчатами у розмови не встрявав, .. намагався [Дмитро] триматися подалі від представників прекрасної статі (П. Гуріненко); — Отож нічого не відказала [хазяйка], а тільки плюнула, так-таки й плюнула на вічний сором прекрасній половині роду людського (М. Коцюбинський); сла́бша полови́на. І жінка звільнена — не слабша половина! Біля державного стоїть вона керма (М. Рильський).