воло́ві ши́ю (ро́ги) скру́тить. Надзвичайно сильний, дужий. Рахнівський сотник Діденко — козарлюга, волові шию скрутить, нежонатий (Я. Качура).

воло́ві ши́ю (ро́ги) скру́тить. Надзвичайно сильний, дужий. Рахнівський сотник Діденко — козарлюга, волові шию скрутить, нежонатий (Я. Качура).

карк лама́ти / злама́ти (скрути́ти). 1. Ризикувати життям; гинути. — Що ти не надіявся, то ще не рація, щоб я кидався, карк ламав, аби рятувати інших (І. Франко).

2. на чому. Не діставати бажаного результату, зазнавати невдачі, поразки і т. ін. [Омелян:] Але на таких речах він може карк скрутити (І. Франко).

мо́же воло́ві (волу́) ро́ги скрути́ти, фам. Дужий, сильний і т. ін. (про людину). Наталка глянула на свої худі, тоненькі руки і зітхнула. Справді, їй не рівнятися з дужою і відчайдушною Параскою, що може волові роги скрутити (С. Добровольський).

мо́же воло́ві (волу́) ро́ги скрути́ти, фам. Дужий, сильний і т. ін. (про людину). Наталка глянула на свої худі, тоненькі руки і зітхнула. Справді, їй не рівнятися з дужою і відчайдушною Параскою, що може волові роги скрутити (С. Добровольський).

зігну́ти (скрути́ти) в бара́нячий ріг кого. Примусити бути сумирним, слухняним, покірним.— А що може вдіяти Нехльода, коли ми всі згуртуємось? — Доки згуртуємось, то він тебе в баранячий ріг зігне (А. Шиян); [Бобочка:] Дама з таким характером в одну мить скрутить вас у баранячий ріг (В. Собко).

гну́ти (згина́ти, скру́чувати) / зігну́ти (скрути́ти) в дугу́ (в три дуги́, в три поги́белі і т. ін.) кого. 1. Суворістю, утисками примушувати скорятися, бути покірним; пригноблювати, придушувати. В дугу усякого він [магнат] гнув, Аж поки то якась Зозуля Його із міста не зіпхнула (Панас Мирний); — А отих хлопів та українських ходачкових дворян ми скрутимо в три погибелі (І. Нечуй-Левицький).

2. Мучити, гнітити. — Ще, брат, Федора сплоха не зігнеш… Гнули його в три погибелі всякі недолі, гнули, як лозу на каблучку… А що — зігнули?.. (Панас Мирний). гну́ти в сук. Оп’ять [знову] війна і різанина, Оп’ять біда гне в сук Латина (І. Котляревський).

гну́ти (згина́ти, скру́чувати) / зігну́ти (скрути́ти) в дугу́ (в три дуги́, в три поги́белі і т. ін.) кого. 1. Суворістю, утисками примушувати скорятися, бути покірним; пригноблювати, придушувати. В дугу усякого він [магнат] гнув, Аж поки то якась Зозуля Його із міста не зіпхнула (Панас Мирний); — А отих хлопів та українських ходачкових дворян ми скрутимо в три погибелі (І. Нечуй-Левицький).

2. Мучити, гнітити. — Ще, брат, Федора сплоха не зігнеш… Гнули його в три погибелі всякі недолі, гнули, як лозу на каблучку… А що — зігнули?.. (Панас Мирний). гну́ти в сук. Оп’ять [знову] війна і різанина, Оп’ять біда гне в сук Латина (І. Котляревський).

гну́ти (згина́ти, скру́чувати) / зігну́ти (скрути́ти) в дугу́ (в три дуги́, в три поги́белі і т. ін.) кого. 1. Суворістю, утисками примушувати скорятися, бути покірним; пригноблювати, придушувати. В дугу усякого він [магнат] гнув, Аж поки то якась Зозуля Його із міста не зіпхнула (Панас Мирний); — А отих хлопів та українських ходачкових дворян ми скрутимо в три погибелі (І. Нечуй-Левицький).

2. Мучити, гнітити. — Ще, брат, Федора сплоха не зігнеш… Гнули його в три погибелі всякі недолі, гнули, як лозу на каблучку… А що — зігнули?.. (Панас Мирний). гну́ти в сук. Оп’ять [знову] війна і різанина, Оп’ять біда гне в сук Латина (І. Котляревський).

скрути́ти / скру́чувати го́лову. 1. кому. Убити, знищити кого-небудь. Руки засвербіли скрутити голову тут пану Енгельгардту, а потім усім до Кармелюка спішити треба (Д. Косарик); // Уживається як погроза. [Жандарм:] Я кождому [кожному] голову скручу, хто би посмів з тебе сміятися (І. Франко).

2. Загинути або покалічитися. — Роби ти, що хоти [хочеш]. Хоч голову скрути. Про мене (П. Гулак-Артемовський).

скрути́ти (рідше вкрути́ти) в’я́зи (ка́рка, карк). 1. кому і без додатка. Сильно побити, покалічити кого-небудь. Терпить гуцул біль, як ніхто .. Кидається у бій і валить топірцем направо-наліво, аж поки не скрутять в’язи, не вдушать (Г. Хоткевич); Про людське око він трусонув Степана, дав йому запотиличника, а Данькові скрутив карка (М. Стельмах); // Уживається як погроза. Коли питали, де Микола, чоловік цей .. нахвалявся .. “скрутити в’язи тому, хто чіплятиметься до нього” (М. Лазорський); [Печериця:] Я підглядів, як він у руку їх цілував. [Храпко:] Він? блазень! Та я йому рота набік поверну! Я йому в’язи вкручу, бісовому синові (Панас Мирний).

2. Покалічитися або загинути. — Звісно, куди в таку тьму? — підтримав котрийсь із шоферів.— Десь у кюветі в’язи скрутиш. Або налетиш на міну. Краще до ранку (О. Гончар).

3. Зазнати невдачі, поразки в чому-небудь. При такому ставленні, як у вас, тут який завгодно директор в’язи скрутить (Ю. Збанацький); [Омелян:] Але на таких річах [речах] він може карк скрутити (І. Франко);

скрути́ти (рідше вкрути́ти) в’я́зи (ка́рка, карк). 1. кому і без додатка. Сильно побити, покалічити кого-небудь. Терпить гуцул біль, як ніхто .. Кидається у бій і валить топірцем направо-наліво, аж поки не скрутять в’язи, не вдушать (Г. Хоткевич); Про людське око він трусонув Степана, дав йому запотиличника, а Данькові скрутив карка (М. Стельмах); // Уживається як погроза. Коли питали, де Микола, чоловік цей .. нахвалявся .. “скрутити в’язи тому, хто чіплятиметься до нього” (М. Лазорський); [Печериця:] Я підглядів, як він у руку їх цілував. [Храпко:] Він? блазень! Та я йому рота набік поверну! Я йому в’язи вкручу, бісовому синові (Панас Мирний).

2. Покалічитися або загинути. — Звісно, куди в таку тьму? — підтримав котрийсь із шоферів.— Десь у кюветі в’язи скрутиш. Або налетиш на міну. Краще до ранку (О. Гончар).

3. Зазнати невдачі, поразки в чому-небудь. При такому ставленні, як у вас, тут який завгодно директор в’язи скрутить (Ю. Збанацький); [Омелян:] Але на таких річах [речах] він може карк скрутити (І. Франко);

скрути́ти на гужа́ кого. Примусити кого-небудь бути слухняним, покірним, дисциплінованим. — Коли ти кепський вояка, то він тебе на гужа скрутить, а коли чесно виконуєш свою місію, то від нього тобі шана і хвала (О. Гончар).

вкрути́ти (скрути́ти, утну́ти) ро́ги (хвоста́) кому. Присмирити, приборкати когось; обмежити кому-небудь свободу дій. — А цьому Пилипу ми таки вкрутимо роги, зробимо з нього чоловіка (В. Кучер); — Та постривайте, постривайте, пани кармазини, — гукнув один товстопикий синьокаптанник, — швидко ми вам хвоста вкрутимо! Не довго гордуватимете нами! (П. Куліш); Вкрутив гетьман хвоста цьому Терновому. А то вже такий став, що куди тобі! І на Москву їздив, і коло Капусти крутився, і на Дон посилали (Н. Рибак); А Омелькові роги скрутимо (В. Речмедін); І в Ліщинівці був [прикажчик], і в Глибоку Долину за десять верст мотався, але і там “вкрутили хвоста” (А. Головко); — Чухаєтесь, Кириле Остаповичу? — проходячи поблизу, насмішкувато кинув якийсь чаплинський гольтіпака.— Хочуть і вам хвоста утнути, га? (О. Гончар). вкру́чено хвоста́. Очевидно, Фреєві було вкручено хвоста за його великодушність, проявлену шістнадцять днів тому (І. Багряний). ро́ги пра́вити. — Заводоуправління йому нової хати не дасть — поскаче, поскаче, а потім пошле-таки свою каргу к бісу і приповзе до мене на колінах! Не таким роги правили (С. Тельнюк).

скрути́ти ро́ги само́му чо́ртові (чо́рту). Подолати, подужати будь-кого, будь-що. Нехай вона скаже лиш одне слово, і він буде щасливий, і завтра скрутить роги самому чортові (П. Автомонов); — З усього видно: люди стоящі… Такі самому чорту, як раз плюнути, роги скрутять (І. Головченко та О. Мусієнко).

скрути́ти ро́ги само́му чо́ртові (чо́рту). Подолати, подужати будь-кого, будь-що. Нехай вона скаже лиш одне слово, і він буде щасливий, і завтра скрутить роги самому чортові (П. Автомонов); — З усього видно: люди стоящі… Такі самому чорту, як раз плюнути, роги скрутять (І. Головченко та О. Мусієнко).

вкрути́ти (скрути́ти, утну́ти) ро́ги (хвоста́) кому. Присмирити, приборкати когось; обмежити кому-небудь свободу дій. — А цьому Пилипу ми таки вкрутимо роги, зробимо з нього чоловіка (В. Кучер); — Та постривайте, постривайте, пани кармазини, — гукнув один товстопикий синьокаптанник, — швидко ми вам хвоста вкрутимо! Не довго гордуватимете нами! (П. Куліш); Вкрутив гетьман хвоста цьому Терновому. А то вже такий став, що куди тобі! І на Москву їздив, і коло Капусти крутився, і на Дон посилали (Н. Рибак); А Омелькові роги скрутимо (В. Речмедін); І в Ліщинівці був [прикажчик], і в Глибоку Долину за десять верст мотався, але і там “вкрутили хвоста” (А. Головко); — Чухаєтесь, Кириле Остаповичу? — проходячи поблизу, насмішкувато кинув якийсь чаплинський гольтіпака.— Хочуть і вам хвоста утнути, га? (О. Гончар). вкру́чено хвоста́. Очевидно, Фреєві було вкручено хвоста за його великодушність, проявлену шістнадцять днів тому (І. Багряний). ро́ги пра́вити. — Заводоуправління йому нової хати не дасть — поскаче, поскаче, а потім пошле-таки свою каргу к бісу і приповзе до мене на колінах! Не таким роги правили (С. Тельнюк).

язи́к у петлю́ скрути́ло кому, безос. Хто-небудь втратив здатність говорити від хвилювання, злості і т. ін. — А ти хвостом не крути. Як Оксена не було — до гурту підпрягався, а побачив — зараз тобі язик у петлю скрутило (Григорій Тютюнник).