скніти 1 значень

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив скні́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   скні́ймо
2 особа скній скні́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа скні́тиму скні́тимемо, скні́тимем
2 особа скні́тимеш скні́тимете
3 особа скні́тиме скні́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа скні́ю скні́ємо, скні́єм
2 особа скні́єш скні́єте
3 особа скні́є скні́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
скні́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. скнів скні́ли
жін. р. скні́ла
сер. р. скні́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
скні́вши

Словник синонімів

БОЛІ́ТИ (звичайно із сл. душа, серце - відчувати біль від неспокою, тривоги, хвилювання і т. ін.), НИ́ТИпідсил.,СКНІ́ТИпідсил., РОЗРИВА́ТИСЯпідсил., розм.,СКІ́МЛИТИбезос., розм.,СКЕМІ́ТИпідсил.розм., рідше;ЩЕМІ́ТИпідсил. (ужив. і для вираження відчуття тривожно-солодкого душевного болю). І серце жде чогось. Болить, болить, і плаче, і не спить, Мов негодована дитина (Т. Шевченко); Єремія пішов над річку. Прохолода повіяла на його з вогкої низини, прохолодила його гарячий вид, запечені смажні уста. А запекле серце усе нило та боліло, неначе роз’ятрена рана (І. Нечуй-Левицький); Княжич Святослав десницею своєю мусив стверджувати цей закон і покон, судив, робив правду, хоч часом у нього й скніло при цьому серце (С. Скляренко); Ти минаєш мене, ти минаєш мене, Коли часом тебе я стрічаю, А коли твоя постать востаннє мигне, Розривається серце з одчаю! (М. Вороний); Рана майже не боліла.. Але серце скеміло глибоким напосідливим болем (З. Тулуб); Моя душа чекає дива І вся тривогою щемить - Десь недалеко мить щаслива, Мого життя найкраща мить (Д. Павличко).
ЖИВОТІ́ТИ (жити в тяжких умовах; існувати без розвитку, перебувати у стані поступового занепаду), СКНІ́ТИ, НИ́ДІТИ. [Івась:] Чи подумали ви, що в цьому льоху на моїх очах не живе, а животіє троє нещасних, найближчих мені людей? (Мирослав Ірчан); Раніше в селі школа ледве животіла, а в революцію і зовсім закрилась (М. Стельмах); Уперед! Годі скніти рабами, Час кормигу гидливу знести! (П. Грабовський); Як хороше! ..Яке щастя, що не гнию в ямі, не нидію в рабстві (О. Досвітній). - Пор. 1. бідува́ти.
НУДЬГУВА́ТИ (відчувати гнітючий душевний стан від бездіяльності, відсутності розваг, інтересу до навколишнього),НУ́ДИ́ТИСЯ, СКУЧА́ТИрідше;НИ́ДІТИ, СКНІ́ТИ, МАРУ́ДИТИСЯ розм.,ТОМИ́ТИСЯ (знемагаючи від бездіяльності, одноманітності кого-, чого-небудь);ХАНДРИ́ТИрозм.,КИ́СНУТИрозм. (перебуваючи в пригніченому стані). Дівчата сиділи в кімнаті з відчиненим вікном і нудьгували (Ю. Яновський); Нудився [Антосьо], марудився, чогось хотілось - і сам не знав чого (А. Свидницький); В цей день [неділю] працювати - від Бога гріх, а від людей - сором. Тож і доводилось скніти в самоті з думами своїми (І. Цюпа); Відчувши в собі неспокій, ..Ольга сумувала, хандрила, не знаходила собі місця (А. Іщук); Терентій поснував по подвір’ї, ..зайшов до хати, щось буркнув Дарині, яка все кисла після смерті дитини (М. Стельмах). - Пор. сумува́ти.

Словник фразеологізмів

душа́ (се́рце) скні́є чия (чиє), у кого, за кого і без додатка. Хто-небудь переживає, хвилюється за когось, тяжко страждає, охоплений почуттям жалю, туги і т. ін. Хвора, серед самоти, уперше пізнала [Солоха], що їй тяжко: душа .. скніла, серце нудилося (Панас Мирний); Немає в Середи тієї радості, душа чогось скніє, а з голови не сходять тривожні думки (Д. Бедзик); Ще в степу за селом все думав [Давид] про Тихона, і скніло серце за нього (А. Головко).

душа́ (се́рце) скні́є чия (чиє), у кого, за кого і без додатка. Хто-небудь переживає, хвилюється за когось, тяжко страждає, охоплений почуттям жалю, туги і т. ін. Хвора, серед самоти, уперше пізнала [Солоха], що їй тяжко: душа .. скніла, серце нудилося (Панас Мирний); Немає в Середи тієї радості, душа чогось скніє, а з голови не сходять тривожні думки (Д. Бедзик); Ще в степу за селом все думав [Давид] про Тихона, і скніло серце за нього (А. Головко).

скні́ти душе́ю. 1. Страждати, мучитися. Кажуть — смерть усіх рівняє; кажуть — на тім світі усе навпаки; тут ти скнів душею, там — радітимеш серцем (Панас Мирний).

2. за кого—що. Турбуватися про кого-, що-небудь, тривожитися за когось. Скніла [Вірунька] весь час душею за татка, дивлячись, як він невміло, хоча й старанно виконує ті вправи (О. Гончар).