ОСКВЕРНИ́ТИ (порушити чистоту, святість чого-небудь; поставитися до чогось високого, святого неналежним чином, принизливо), НАРУГА́ТИСЯз чого, над чим,ПОГЛУМИ́ТИСЯз чого, над чим,ОПОГА́НИТИ, СПОГА́НИТИрозм.,ЗАПОГА́НИТИрозм.,ОМЕРЗИ́ТИзаст. - Недок.: оскверня́ти, скверни́тикнижн., застглуми́тися, опога́нювати, спога́нювати, пога́нити, запога́нювати, плюга́витирідко. [Ярослав:] Де буде мир! І Богом я клянусь, Що кожного вразить моя сокира, Хто збаламутить Київ наш і Русь, Хто осквернить насильством справу миру (І. Кочерга); - Що вам думати про мою наругу, коли наругавсь лихий мій ворог над честю й славою козацькою? Пропадай шабля, пропадай і голова!Прощай, безщасна Україно! - і кинув об землю свою шаблю (П. Куліш); - ..Ти сором мій, ти опоганила наше чесне ім’я Лемішок... (І. Нечуй-Левицький); Дійшла чутка, що поглумилися над могилами наших моряків у Норвегії (В. Логвиненко); Усе злочинний вік споганив: шлюб, сім’ю... Посіяв всюди він мерзоту і трутизну (М. Зеров); Люде, род лукавий, Господнюю святую славу Розтлили - і чужим богам Пожерли жертви, омерзили І Пресвятого, горе вам! (Т. Шевченко).