БЕ́ШКЕТ (порушення порядку, пристойності, супроводжуване галасом, сваркою, бійкою), ДЕБО́Шрозм. рідше, ГАЛАБУ́РДАдіал.;ХУЛІГА́НСТВО (грубе порушення правил громадського порядку - як окремий випадок, так і явище в цілому). Якось само собою перевелась на селі п’яна парубоча сваволя, бійки та нічний галас. Ті, що недавно робили бешкет, тепер втяглись в роботу (М.Коцюбинський); [Перепічка:] Хоч я й під чаркою, одначе не настілько, щоб забутись, хто я і де я!.. Ви, може, сподіваєтесь від мене дебошу чи скандалу!.. Я знаю, де можна дебоширить, а де й зась! (М. Кропивницький); Вона так багато наслухалася.. історій про львівських газетярів, про їх цинізм, нічні пиятики, галабурди і т. ін. (І. Франко); Усім же відомо, п’янка чинить аварії, простої на заводах, розлад у сім’ї, вуличне хуліганство, несусвітнє розбишацтво (О. Ковінька). - Пор. 1. сканда́л.

ГАНЬБА́, СО́РОМ, СТИД, БЕЗЧЕ́СТЯ, БЕЗСЛА́В’Я, НЕСЛА́ВА, НАРУ́ГА, ХУЛА́книжн., БЕ́ШКЕТрідше,ОСОРО́МАрідше, ПОЗО́РИЩЕрозм.,СОРОМО́ТАрозм.,СТИДО́ВИСЬКОрозм.,СТИДО́ВИЩЕрозм.,СТРАМрозм.,СТРАМО́ТАрозм.,СТРАМО́ВИСЬКОрозм.,СТРАМО́ВИЩЕрозм.,СКАНДА́Лрозм.,НЕЧЕ́СТЯзаст.,НЕ́ЧЕСТЬзаст., ПУБЛІ́КАдіал.,ОПОРО́КАдіал.,ОСУ́ДАдіал.,ОСУДО́ВИСЬКОдіал.,ОСУДО́ВИЩЕдіал.; СЛА́ВА (перев. зі сл. погана, лиха тощо). Жити неробою - то найбільша ганьба (О. Гончар); Сором! сором! з грецької мови - трійка (А. Кримський); [Кассандра:] Се стид і ганьба - радити таке (Леся Українка); - Ви ясновельможний князь, а я проста козачка.. Вам іграшки, а мені неслава, а мені безчестя (І. Нечуй-Левицький); Безслав’я, наче та болячка, І сон, і їжу одбира (Панас Мирний); Петро й Христя не дивилися в очі одне одному, - такий сором, така наруга їм... Перші дочкою набивалися (І. Косинка); Кому хвала - кому хула (Л. Забашта); [Війт:] Пан шандар [жандарм] нині ваш гість, самі ви його запросили.. Ну, а тепер такий бешкет йому робите (І. Франко); І муз прекрасної науки Він осоромою не вкрив (М. Рильський); [Підгайний:] Прийдеться привселюдно виявити хатній сором!.. отаке позорище! (М. Кропивницький); Ледащиця змене кпиться, - мені соромота (П. Чубинський); - Стидовище, страмовище! Украсти [книжку] .. та й не признаватися? - почала вона нам сердито виговорювати (Панас Мирний); - Як себе не шкодуєш, то хоч мого імені не ганьби.. Не думав, що доживу до такого страму (М. Зарудний); Танець не робота: хто не вміє, то страмота (прислів’я); Павлик чоло хмурить, очей не підводить: хоч би до нього черга не дійшла, страмовисько на весь клас (К. Гордієнко); - Адже це [одруження] був би чистий скандал для пана Славка! (Л. Мартович); Ні, ніколи од мене не вчуєш, що тебе я люблю.. Срібний місяць з такого б нечестя Розколовсь на шматки (А. Кримський); [Кассандра:] Се нечесть, Поліксено, тяжкий сором на голові моїй, отеє слово (Леся Українка); І сміх, і публіка! Била жінка чоловіка (пісня); - Та про мене ж піде опорока в Лубнах поміж козаками. Не вводьте надаремно мене, удову, в славу! - почала благати князя Тодозя (І. Нечуй-Левицький);Людська осуда впала на голову Чумакам (К. Гордієнко); [Текля:] Дивлюся, аж моя хата в стінній газеті намальована! І діжу намалювали, і калюжу, і помийницю... Осудовисько на весь колгосп! (О. Левада); - То ще й від тебе лжа і осудовище? То ще і ти обманюєш мене?! (Л. Костенко); Не дві ночі карі очі Любо цілувала [Катерина], Поки слава на все село Недобрая стала (Т. Шевченко).

СКАНДА́Л (груба сварка з криком, шумом, що набуває розголосу), БУ́ЧАпідсил. розм., ТАРАРА́Мпідсил. розм.; СЦЕ́НА (гостра, різка, неприємна розмова). Сергій побачив, що Майя за перше-ліпше необережне слово ладна була накинутись на нього з кулаками, вчинити публічний скандал (О. Гуреїв); [Ральф:] Ні, Таню. Жодних сімейних сцен немає. Ми з Джен завжди можемо договоритися без сварки (В. Собко). - Пор. 1. бешкет, сва́рка.

СВА́РКА (гостра розмова, що супроводжується докорами, образами), СВА́РАперев. мн., ЛА́ЙКА, КОЛОТНЕ́ЧА, РОЗРА́ДА, СУ́ТИЧКА, БАТА́ЛІЯірон.,СВАРНЯ́розм.,ГРИЗНЯ́розм.ГРИЗОТНЯ́розм. рідше, ГРИЗО́ТАрозм. рідше, КРИКрозм., ЗА́КОЛОТрозм. рідше, ЗМАГА́ННЯрозм. рідше, ЗА́ЧІПКАрідше,КАЛАМУ́Трідше, ЗВА́ДАзаст., СВАРдіал., ПО́СВАРКАдіал.,ЗВЯ́ГАдіал.,ЗМА́ЖКАдіал., ДРА́ЧАдіал., ФУК діал;ПЕРЕПА́ЛКАрозм., ПІКІ́РУВАННЯрозм.,ПІКІРО́ВКАрозм.,ПЕРЕСВА́РКАдіал., ПЕРЕСВА́Рдіал., ПЕРЕДИ́РКАдіал.,ПЕРЕДРА́ЧКАдіал. (взаємне ображання гострими або лайливими словами). Лайка та сварка, бучі та колотнечі! Не було того дня, щоб вони між собою не лаялись (Панас Мирний); Днедавня свара!.. Час її забути (М. Зеров); - Мені усі ви рівні; я в ваші чвари та свари не мішаюсь (П. Куліш); Іноді доходило до гострих сутичок між матір’ю і дочкою (А. Хижняк); З тобою недолі нас кревно з’єднали - Не буде між нами розради (М. Старицький); - А в нас, вуйно, ввечері така була сварня у хаті (П. Козланюк); Після трьох днів гризні допіру Іван Федотович помирився з жінкою (С. Васильченко); І гризотні нема з жінкою: любо та тихо, по-божому (М. Коцюбинський); Звичайне - гризота, сварка та бійка! Кого вони не пригнуть до землі (І. Франко); Орисі після такого домашнього заколоту зробилося погано (Григорій Тютюнник); Коло шинку кріпаків ціла юрба, позбивались у купу. Крик, гук, спірка, змагання (Панас Мирний); Свар не свайба (прислів’я); Вонищодня вагуються. Така звяга йде в дому (Ганна Барвінок); Кайдаш і Лаврін микались і собі в бабську змажку, кричали на все горло (І. Нечуй-Левицький); Данило з подивом прислухався до їхньої пересварки (М. Стельмах); Невже Цимбалу приємно підхоплювати оті колючі запитання, слухати сердиті перепалки (С. Журахович). - Пор. 1. сканда́л.