БАГА́ТИЙ (який володіє великими матеріальними цінностями),МАЄ́ТНИЙрідше,ІМУ́ЩИЙкнижн., заст.,МО́ЖНИЙзаст.,СИ́ТИЙперев. мн., зневажл.;ГРОШОВИ́ТИЙ (який має значні грошові нагромадження). - Може, й з нами не схоче знатись [князь], бо дуже багатий. В його сіл та міст на Волині й не злічити (І. Нечуй-Левицький); Брати Калиновичі - заможні, ба навіть дуже маєтні люди (І. Франко); Бронко відчув, як здіймається в ньому невгамовна зненависть до тих - ситих, імущих (Ірина Вільде); Він був можний, мав силу грошей, ручкався з гоноровитими панами і вчив сина німецької мови (Н. Рибак); Нехай буде [жінка] заміжня й безземельна, лиш аби грошовита (Л. Мартович). - Пор. замо́жний.

БАГА́Ч (той, хто має багатство), БАГАТІ́Й, БАГА́ТИЙ, БАГАТИ́Ррозм., СИ́ТИЙперев. мн., ТОВСТОСУ́Мрозм., ТОВСТОПУ́ЗИЙзневажл., ДУ́КАзаст., ДУКА́Рзаст., ДУКА́Чзаст., КАПІТАЛІ́СТрозм., жарт.;КРЕЗ (про надзвичайно багату людину). Був у нашому селі, розказують люди, один дядько, Федір Смик: двісті колодок пасіки, п’ять пар волів, п’ятнадцять десятин землі. Одне слово - багач (Григорій Тютюнник); Та біда простим родинам: на землі чудовій тій був господарем єдиним ненажерний багатій (М. Упеник); - У їх нема ні вбогих, ні багатих, так на те ж вони запорожці, козаки над козаками (П. Куліш); Он двір стоїть багатиря гладкого, Неначе городок; чого нема у нього? Будинок і садок (Л. Глібов); Війна, війна... І все за ситих, що нашу кров віками п’ють (В. Сосюра); Майєрсу було, мабуть, соромно за свого товстосума. Він був справжній вчений, закоханий в науку. Йому хотілось відвернути розмову (О. Довженко); - Якщо не візьметься [за будівництво] казна, - говорив уже Іван Тимофійович майже весело, - розворушу, стрясону наших ледачих степових крезів (О. Гончар).

ЖИ́РНИЙ (який містить багато жиру; забруднений жиром; укритий шаром жиру), МАСНИ́Й, СИ́ТИЙрідше;МАСТКИ́Й (просякнутий жиром). Жирна баранина; Жирні плями; Масні пальці; Масний борщ;На столі з’явилася пахуча гречана каша з молоком ситим (Г. Косинка); До Зоні стала ходити.. Зоніна ровесниця, чорнява, повновида, з таким "противним" блискучим, мастким волоссям (Леся Українка).

РОДЮ́ЧИЙ (про землю, ґрунт), УРОЖА́ЙНИЙ[ВРОЖА́ЙНИЙ], ПЛІДНИЙ, ПЛОДЮ́ЧИЙ, ПЛОДОВИ́ТИЙ, ДОРІ́ДНИЙ, ЗАРІ́ДЛИВИЙдіал.,; РОЖАЇ́СТИЙрозм.,Я́ДЕ́РНИЙрозм.,ЖИ́РНИЙ, СИ́ТИЙ, СИ́ТНИЙ, МАСНИ́Й, ТУ́ЧНИЙрозм., ТЛУ́СТИЙрозм. (з великим умістом поживних речовин). Навкруги маєтку лежав родючий багатобарвний степ (О. Десняк); Єсть у нього поля урожайні (Марко Вовчок); Сади та виногради, Плідні лани, пасовиська кругом (І. Франко); Місяць рівно розливає своє блідо-синє світло, вкриваючи фантастичним мереживом плодючі.. поля (Я. Качура); Щоб процвітала вільна, плодовита.., людським трудом оновлена земля (І. Гончаренко); Сплять наші рідні Краї, Ниви дорідні, Гаї (П. Воронько); Тим тут гарно буряки поросли, що ядерніша земля (Словник Б. Грінченка); За вікном, за рудою жирною землею здіймалася легка пара (С. Добровольський); Яка земля, такі й люди. Вона сита, й вони ситі (Панас Мирний); - Достатків там більше, - почав той, - переорюють краще, та й земля ситніша (Панас Мирний); Невтомні трактори снували впоперек масного й пухкого поля (Ю. Яновський); Тучна земля диха на неї теплом, як колись мамині груди (М. Коцюбинський); Тут, на тлустій землі, врівень з людиною ростуть ледь-ледь побризкані місяцем бурякові висадки (М. Стельмах).

СИ́ТИЙ (який не відчуває голоду), НЕГОЛО́ДНИЙ, НАГОДО́ВАНИЙ. - Ти хочеш, щоб не їли кози сіна І ситі щоб були? (П. Гулак-Артемовський); Нагодовані діти швидко заснули.

СИ́ТНИЙ (який має багато поживних речовин), СИ́ТИЙ, ЖИ́РНИЙ, ТЛУ́СТИЙрозм.; ТРИ́ВНИ́Й (після якого довго не з’являється почуття голоду). Обід подали хороший, ситний (М. Коцюбинський); Але сита вечеря робила своє. Як тільки її доконав, у той же час збиралось йому на спання (Лесь Мартович); З кухні несло густим духом смаженого м’яса й картоплі, що був перемішаний з пахощами тлустого борщу (В. Кучер); Панам подавали смачні й тривні потрави (І. Нечуй-Левицький).

ТОВСТИ́Й (про людину - який має гладке, огрядне тіло), ГЛАДКИ́Й, ГРУ́БИЙ, ОГРЯ́ДНИЙ, ОПА́СИСТИЙ, ОДУ́ТЛИЙ, ПОВНОТІ́ЛИЙ, ПО́ВНИЙ, ДОРІ́ДНИЙ, ПУХКИ́Й, ПУ́ХЛИЙрозм., ТІЛИ́СТИЙ, ТІЛЕ́СНИЙрозм., ДЕБЕ́ЛИЙрозм., НАТО́ПТАНИЙрозм., НАТО́ПТУВАТИЙ[НАТО́ПТУВАНИЙ]розм., ТЛУ́СТИЙрозм., М’ЯСИ́СТИЙрозм., ОПЕ́ЦЬКУВАТИЙрозм., СПРА́ВНИЙрозм.,ОПО́ЛИСТИЙдіал.; ПОВНЯ́ВИЙрозм. (трохи повний); ГОДО́ВАНИЙ, ВГОДО́ВАНИЙ[УГОДО́ВАНИЙ]розм., ВІДГОДО́ВАНИЙрозм., РОЗГОДО́ВАНИЙрозм., ВИ́ПАСЕНИЙрозм., РОЗДОБРІ́ЛИЙрозм., РОЗЖИРІ́ЛИЙ, ЗАЖИ́ВНИЙдіал. (який став товстим, огрядним); РОЗПОВНІ́ЛИЙ, ПОПОВНІ́ЛИЙ (який поповнів); СИ́ТИЙ, СИ́ТНИЙ (добре вгодований); ЖИ́РНИЙ, ЗАЖИРІ́ЛИЙ (який заплив жиром); ЧЕРЕВА́ТИЙрозм., ПУЗА́ТИЙрозм., ТОВСТОПУ́ЗИЙрозм., ТЕЛЬБУХА́ТИЙ[ТЕЛЬБУХУВА́ТИЙ]розм., ТРЕМБУХА́ТИЙдіал., ТЕЛЬБА́ТИЙдіал. (який має великого живота); БОЧКУВА́ТИЙрозм., ДІЖКУВА́ТИЙрозм., БАРИЛКУВА́ТИЙрозм. (зовнішністю схожий на діжку, бочку); КАБАНКУВА́ТИЙрозм. (зовнішністю схожий на вгодованого кабана). Від натопленої груби пашіло жаром. Товстий полковник усе частіше витирав хусточкою спітніле чоло (З. Тулуб); Збиралися кардинали; Гладкі та червоні, Мов бугаї в загороду (Т. Шевченко); Нерівне світло осявало коротку, грубу фігуру з круглим ласкавим обличчям (М. Коцюбинський); Біля найближчого вікна лежав на нарах долілиць огрядний чоловік років тридцяти п’яти (З. Тулуб); На розі опасиста тітка в червоній хустці, з вигляду перекупка, продавала пізні проліски (Ю. Мушкетик); А сам сотник у кожусі, Одутлий, поганий, Коло клуні походжає (Т. Шевченко); Стара Власівна, маленька, повнотіла жінка з прозоро-блакитними і вологими очима, важко зітхала і часто крадькома плакала (Я. Гримайло); Така дівчина, кажу, що кращої в селі нема: біла, повна, тіло ніжне - як панночка! (О. Стороженко); Світла шовкова кофта з тугим перехватом у талії, довга широка спідниця надавали дорідній постаті пишності, грайливості (Я. Баш); Пухка [Пазя] так, що пізнати було крізь спідничку, як дрижало її тіло за кожним рухом (Лесь Мартович); Пані вкотила, як на колесах; пухла така, ніби на дріжджах зійшла (Марко Вовчок); Серед пасажирів у купе була ще й тілиста дама (П. Панч); [Тіпка:] Перш які були з себе показні, тілесні, а тепер немов з воску зліплені... (М. Кропивницький); Увійшов дебелий чорнобривий чоловік, високий на зріст (Марко Вовчок); Це був молодий ще, але натоптаний чоловік (І. Микитенко); Двері кабінетів розчинені навстіж, низенька натоптувата прибиральниця саме вимітала з них пожмакані клапті (Ю. Мушкетик); У дверях стояв низенький, натоптуваний чоловік (Панас Мирний); Молодиця молодая, тлуста, уродлива (С. Руданський); Проти тендітної і стрункої, як береза, Ярини її сестра.. видавалася опецькуватою і неоковирною, як сніп гречаної соломи (П. Панч); Коло ліжка сидить моя мати з журботою своєю; а поодаль од ліжка Павлютиха процвітає, червоновида, ополиста, поважна (Марко Вовчок); Кругом неправда і неволя, Народ замучений мовчить. І на апостольськім престолі Чернець годований сидить (Т. Шевченко); Вона завжди ставилася з повагою до повних, вгодованих чоловіків (Є. Гуцало); Треба тільки підгодувати непроданих бранців, бо виснажений і худорлявий невільник дешевший, ніж відгодований (З. Тулуб); На порозі з’явилась фельдшериця в білому халаті, розгодована, повновида (О. Гончар); Під глузливий смішок роздобрілого Никанора старий увійшов до кабінету й зупинився на порозі (М. Стельмах); Розжиріла дружина листоноші не спускала з Ольги маленьких ящірячих очей (Я. Галан); Начальник поліції.. має літ з 50, середнього зросту, заживний, кровистий (Леся Українка); Директор поглядом вказав на сиву розповнілу жінку (О. Гончар); Пріська була дівчина сита, добре вгодована (Б. Грінченко); Пита ситний худого: а куди ти йдеш? (Словник Б. Грінченка); Це був молодий німець, жирний і важкий (Григорій Тютюнник); Великі краплини поту зросили лоб, і мала й млява душа його заскімлила в обважнілому зажирілому тілі (О. Довженко); В нашій уяві пани та їх діти були одні кособокі, інші череваті та пикаті (Д. Бедзик); І до нас прийшли монахи, Всі побожні та пузаті (В. Самійленко); Ще ніколи піщани не зазнали такого лиха, як тоді, коли нами правила міцна рука товстопузого Потаповича (Панас Мирний); Раптом двері в хату наче бурею шарпнуло, і з сіней викотився бочкуватий чоловік (В. Речмедін); Наперед викотилась куценька, діжкувата Крихточка й експресивно з підскоком аж затанцювала перед ним (Я. Баш); - З-під воза.. вискочив барилкуватий чоловік (С. Добровольський). - Пор. креме́зний.