-1-
іменник чоловічого роду
[рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний розсу́док розсу́дки
родовий розсу́дку розсу́дків
давальний розсу́дку, розсу́дкові розсу́дкам
знахідний розсу́док розсу́дки
орудний розсу́дком розсу́дками
місцевий на/у розсу́дку, розсу́дкові на/у розсу́дках
кличний розсу́дку* розсу́дки*

Словник синонімів

РО́ЗУМ (здатність окремої людини запам’ятовувати, оцінювати обстановку, події тощо та відповідно діяти і поводитися; звичайний, природний стан людської свідомості), УМ, ЗДОРО́ВИЙ ГЛУЗД, ГЛУЗД, ТОЛКрозм.[ТОВКдіал.], МО́ЗОКрозм.,ГОЛОВА́розм.,КЕБЕ́ТАрозм.,РОЗСУ́ДОКрозм.,РО́ЗСУДрідше,РОЗУМІ́ННЯрідше,ТЯ́МАрозм.,ТЯ́МКАрозм.,ЗАСТАНО́ВАдіал.Найбільше ж за розум вони поважають старого, за вдачу його та ще, звісно, за сина (О. Гончар); Іди служи, годи Енею, Він зна воєнне ремесло; Умом і храбростю своєю В опрічнеє попав число (І. Котляревський); - Заспокойтесь: я при здоровому глузді і твердій пам’яті (А. Головко); Люди всі - на два ранжири: Є розумні - та без віри, Другі - вірою міцні, Але глуздом - аніні! (А. Кримський); Ну, скажи, чи єсть оце у тебе толк - лити холодну воду за шию? (С. Васильченко); [Захарко:] От за тея тебе й бив, що ти п’єш без товку, що дуже ласа до чарки (М. Кропивницький); Мозок у мене стоїть над фізіологією. Він знає, що сльози й радість - це невід’ємні частки людського щастя (Ю. Яновський); До булави треба голови (прислів’я); - Майоре.. Мені потрібний буде кмітливий, з доброю кебетою і неодмінно хоробрий офіцер (Д. Бедзик); Тут потрібний холодний розсудок і велика обережність (Д. Ткач); - Бий його, сину, бий усіх! - кричав, втративши розсуд старий Шумейко (А. Шиян); Вона при всьому своєму розумінні була тільки жінкою, якій були чужі і незрозумілі мужські амбіції, бо ніколи їх не мала (Ірина Вільде); Часом улюбить [чоловік] таку кралю, що здається, маючи хоть кріпку тями, мусив би на сім миль від неї відбігти (Марко Вовчок); Сподобалась чортяча мова хлопцю, Не відав він про чортову лукавість, Оддав Іблісу тямку, й серце, й душу (А. Кримський); - Але тоді се [кохання] наскочило на мене раптом, з такою силою, що я цілком стратив застанову (І. Франко).