-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив розсті́бувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розсті́буймо
2 особа розсті́буй розсті́буйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розсті́буватиму розсті́буватимемо, розсті́буватимем
2 особа розсті́буватимеш розсті́буватимете
3 особа розсті́буватиме розсті́буватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа розсті́бую розсті́буємо, розсті́буєм
2 особа розсті́буєш розсті́буєте
3 особа розсті́бує розсті́бують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
розсті́буючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. розсті́бував розсті́бували
жін. р. розсті́бувала
сер. р. розсті́бувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
розсті́бувавши

Словник синонімів

РОЗСТІБА́ТИ (роз’єднувати щось застебнуте), РОЗСТІ́БУВАТИ[РОЗСТЬО́БУВАТИрідше], РОЗЩІБА́ТИ, РОЗЩІ́БУВАТИрозм.; РОЗХРИ́СТУВАТИ (перев. одяг - на грудях). - Док.: розстебну́ти[розстібну́ти], розщебну́ти[розщібну́ти рідше], розщепи́тидіал.розхри́стати. Він машинально розстібає комір сорочки (Ю. Бедзик); Він.. нехотя якось почав розстібувати мундир (Панас Мирний); Карпо Петрович примостився за столом і розщібнув мундир (М. Коцюбинський); - Та й пече ж як... - глянув на сонце Бровко і почав розхристувати на грудях сорочку (С. Добровольський).