-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | розпро́стувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | розпро́стуймо |
2 особа | розпро́стуй | розпро́стуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | розпро́стуватиму | розпро́стуватимемо, розпро́стуватимем |
2 особа | розпро́стуватимеш | розпро́стуватимете |
3 особа | розпро́стуватиме | розпро́стуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | розпро́стую | розпро́стуємо, розпро́стуєм |
2 особа | розпро́стуєш | розпро́стуєте |
3 особа | розпро́стує | розпро́стують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
розпро́стуючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | розпро́стував | розпро́стували |
жін. р. | розпро́стувала |
сер. р. | розпро́стувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
розпро́стувавши |
Словник синонімів
ВИПРО́СТУВАТИ (перев. про зігнутий стан, частини тіла - робити прямим), ВИПРОСТО́ВУВАТИ, РОЗПРО́СТУВАТИ, ВИПРЯМЛЯ́ТИ, ВИПРЯ́МЛЮВАТИ, РОЗГИНА́ТИ, РОЗПРАВЛЯ́ТИ, РОЗПРЯМЛЯ́ТИ, РОЗПРОСТО́ВУВАТИ рідше, ВИПРАВЛЯ́ТИ рідше, РОЗПРА́ВЛЮВАТИ рідше. - Док.: ви́простати, ви́простувати, розпроста́ти, ви́прямити, розігну́ти, ви́правити, розпра́вити, розпря́ми́ти. Вона випростовує гордо свій стан ... (І. Нехода); Вставши, не відразу розігнеш спину, а випростуєш її поступово (з науково-популярної літератури); На мить випростав Марко спину (І. Цюпа); Люди кинулися до своїх автомашин, на бігу випрямляючи плечі (І. Ле); Гне [Ганнуся] стан гнучкий, розгинає, На сонечку гріє (Т. Шевченко); Ширше груди розправляйте (М. Стельмах); Жінка широко дихнула, розпрямила груди (Є. Гуцало); Сонце припікало. То той, то другий [робітник].. обтирав упріле чоло, розпростовуючи зігнуту спину (М. Коцюбинський); Івась аж посинів від натуги. Кашель піднімав високо його груди, виправляв тіло, підкидав, скручував (Панас Мирний).