розпотрошити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[рідко]
Словник відмінків
Інфінітив | розпотроши́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розпотроші́мо, розпотроші́м | |
2 особа | розпотроши́ | розпотроші́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розпотрошу́ | розпотрошимо́, розпотроши́м |
2 особа | розпотроши́ш | розпотрошите́ |
3 особа | розпотроши́ть | розпотроша́ть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | розпотроши́в | розпотроши́ли |
жін.р. | розпотроши́ла | |
сер.р. | розпотроши́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
розпотро́шений | ||
Безособова форма | ||
розпотро́шено | ||
Дієприслівник | ||
розпотроши́вши |