розпотрошити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив розпотроши́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розпотроші́мо, розпотроші́м
2 особа розпотроши́ розпотроші́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розпотрошу́ розпотрошимо́, розпотроши́м
2 особа розпотроши́ш розпотрошите́
3 особа розпотроши́ть розпотроша́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. розпотроши́в розпотроши́ли
жін.р. розпотроши́ла
сер.р. розпотроши́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
розпотро́шений
Безособова форма
розпотро́шено
Дієприслівник
розпотроши́вши