розполохати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | розполо́хати | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розполо́хаймо | |
2 особа | розполо́хай | розполо́хайте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розполо́хаю | розполо́хаємо, розполо́хаєм |
2 особа | розполо́хаєш | розполо́хаєте |
3 особа | розполо́хає | розполо́хають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | розполо́хав | розполо́хали |
жін.р. | розполо́хала | |
сер.р. | розполо́хало | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
розполо́ханий | ||
Безособова форма | ||
розполо́хано | ||
Дієприслівник | ||
розполо́хавши |