розполовинити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
Інфінітив | розполови́нити | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розполови́ньмо | |
2 особа | розполови́нь | розполови́ньте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розполови́ню | розполови́нимо, розполови́ним |
2 особа | розполови́ниш | розполови́ните |
3 особа | розполови́нить | розполови́нять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | розполови́нив | розполови́нили |
жін.р. | розполови́нила | |
сер.р. | розполови́нило | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
розполови́нивши |