-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив розплата́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розплата́ймо
2 особа розплата́й розплата́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розплата́ю розплата́ємо, розплата́єм
2 особа розплата́єш розплата́єте
3 особа розплата́є розплата́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. розплата́в розплата́ли
жін.р. розплата́ла
сер.р. розплата́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
розплата́вши

Словник синонімів

РОЗРІ́ЗУВАТИ[РОЗРІЗА́ТИ] (ріжучи, розділяти на частини, шматки), ПЕРЕРІ́ЗУВАТИ[ПЕРЕРІЗА́ТИ], РОЗТИНА́ТИ, РОЗПО́РЮВАТИ, ПОРО́ТИ, РОЗКРО́ЮВАТИ, РОЗКРА́ЮВАТИрозм.,РОЗБАТО́ВУВАТИрозм., РОЗПЛА́ТУВАТИ розм.; РОЗПИ́ЛЮВАТИ (пилкою); РОЗПАНА́ХУВАТИрозм. (різким рухом, з силою). - Док.: розрі́зати, перері́зати, розтя́ти[розітну́ти], розпоро́ти, розкрої́ти, розкра́яти, розбатува́ти, розплата́ти, розпиля́ти, розпана́хати. Юрчик заходився куховарити і, розрізуючи м’ясо, пересипав його сіллю своїх дотепів і жартів (Г. Хоткевич); Тато вийняв два щільники і розрізав їх на шматки (М. Стельмах); Дівчата.. подавали снопи на молотарку, де стояла дівчина з серпом, яка перерізувала перевесла (М. Томчаній); Ніби він розтинав дозрілий кулястий кавун (Н. Рибак); Пасєков спритно розпоров ножем бляшанку консервів, розламав хліб (Л. Первомайський); Слід максимально скоротити технологічні припуски на поковках, економічніше розкроювати листовий метал (з газети); Вони казали потім, що розкрають Лише в Тбілісі ті хліби знаменні (М. Рильський); Ідуть вони до теплиці, Вогонь розкладають; Розбатовують телицю, Стегна запікають (С. Руданський); Спиляли [хлопці] старого осокора, привезли у двір, і Тимко з Прокопчуком розпилювали його (Григорій Тютюнник).
РОЗРУ́БУВАТИ (рубаючи, розділяти на частини, шматки), РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, РОЗПЛА́ТУВАТИрозм.; РОЗКРО́ЮВАТИ, РОЗКРА́ЮВАТИрозм. (перев. завдаючи ран). - Док.: розруба́ти, розтя́ти[розітну́ти], розсікти, розплата́ти, розкрої́ти[розкра́яти]. Вони розбили всю постіль пополовині: перетягли шнурками перину й одну подушку й сокирою розрубали якраз пополовині (І. Нечуй-Левицький); Ударом шабля розсікла Тужаво скручений аркан (М. Бажан); [Молодий хлопець (здіймаючи уламок кришталю):] Бігме, не втерплю, голову розкрою! (Леся Українка); - Чого ви в’язнете, чого вам треба? Одійдіть геть, бо ще комусь голову розкраю! (Л. Яновська).
РОЗСТАВЛЯ́ТИ (руки, ноги, крила, пальці тощо), РОЗКИДА́ТИ, РОЗСОВУВАТИ[РОЗСУВА́ТИ], РОЗПИНА́ТИ, РОЗЧЕПІ́РЮВАТИрозм., РОЗТЕПІ́РЧУВАТИдіал.; РОЗВО́ДИТИ (руки, пальці); РОЗКАРЯ́ЧУВАТИрозм. (перев. ноги - незграбно вигинаючи); РОЗПЛА́СТУВАТИ, РОЗПЛА́ТУВАТИрозм. (руки, крила). - Док.: розста́вити, розки́дати, розки́нути, розсу́нути, розіпну́ти, розп’ясти́[розіп’я́сти́], розчепі́рити, розтепі́рчити, розвести́, розкаря́чити, розпласта́ти, розплата́ти. Він широко розставляє важкі роздуті ноги (М. Стельмах); А на ліжку... ох, аж душно!.. Білі рученята Розкидала, розкрилася... (Т. Шевченко); Він стає важним, гугнявить, розсовує ноги і руки, займає більше місця на лаві (М. Коцюбинський); - Братця, - розпинав він свої непомірно великі руки й кумедно розмахував ними в себе над головою. - Наша земля буде! (А. Головко); Піаніст розчепірював пальці і щосили тарабанив ними по жовтих клавішах (В. Дрозд); Розтепірчила пальці та й показує (Словник Б. Грінченка); Любка брала його руки, що обнімали цупко її дівочий стан, розводила їх (І. Ле); Чоловік широко розкарячив ноги і зробив рукою жест, мовби запрошував людей ближче згромадитися біля нього (Ірина Вільде); - Гайда до компанії! - розпластав короткопалі руки Масло і потягнув хлопців у їдальню (А. Хижняк); Ворон лежав грудьми вниз, розплатавши крила (Григорій Тютюнник).