розпачувати 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду
(впадати в розпач) [розм., рідко]

Словник відмінків

Інфінітив розпачува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розпачу́ймо
2 особа розпачу́й розпачу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розпачува́тиму розпачува́тимемо, розпачува́тимем
2 особа розпачува́тимеш розпачува́тимете
3 особа розпачува́тиме розпачува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа розпачу́ю розпачу́ємо, розпачу́єм
2 особа розпачу́єш розпачу́єте
3 особа розпачу́є розпачу́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
розпачу́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. розпачува́в розпачува́ли
жін. р. розпачува́ла
сер. р. розпачува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
розпачува́вши