-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив розпа́тлувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розпа́тлуймо
2 особа розпа́тлуй розпа́тлуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розпа́тлуватиму розпа́тлуватимемо, розпа́тлуватимем
2 особа розпа́тлуватимеш розпа́тлуватимете
3 особа розпа́тлуватиме розпа́тлуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа розпа́тлую розпа́тлуємо, розпа́тлуєм
2 особа розпа́тлуєш розпа́тлуєте
3 особа розпа́тлує розпа́тлують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
розпа́тлуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. розпа́тлував розпа́тлували
жін. р. розпа́тлувала
сер. р. розпа́тлувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
розпа́тлувавши

Словник синонімів

КОШЛА́ТИТИ (робити кошлатим), КО́ШЛАТИ, КУЙО́ВДИТИ, РОЗКУЙО́ВДЖУВАТИ, СКУЙО́ВДЖУВАТИ, РОЗТРІ́ПУВАТИ, КУДО́ВЧИТИрозм., РОЗКОШЛА́ЧУВАТИрозм., КУ́ДЛАТИрозм., КОСМА́ТИТИ[КОСМА́ЧИТИ]розм., КУ́ЧМИТИрозм., ПА́ТЛАТИрозм., РОЗПА́ТЛУВАТИрозм., РОЗЧУ́ХРУВАТИрозм., КОЛОШМА́ТИТИрозм., ПЕЛЕХА́ТИТИрозм., КОЛО́ШКАТИрозм., КОСТРУБА́ЧИТИрозм. - Док.: покошла́тити, скошла́тити, розкошла́тити, закошла́тити, ско́шлати, поко́шлати, розко́шлати, зако́шлати, покуйо́вдити, розкуйо́вдити, скуйо́вдити, розтріпа́ти, розкудо́вчити, покудо́вчити, поку́длати, розку́длати, заку́длати, покосма́тити, покосма́чити, поку́чмити, розку́чмити, розпа́тлати, попа́тлати, розчухра́ти, поколошма́тити, сколо́шкати, розтіпа́тирозм. розку́йдати[розку́йдити]діал.Вітер кошлатив кінські гриви (П. Кочура); Батько бігав по кімнаті, хапався за голову, патлав чуприну, кошлав бороду і здіймав руки до неба (Ю. Смолич); Ніжна дівоча рука куйовдить милі кучері (Ю. Яновський); Вітер розкуйовдив його русяве волосся (С. Журахович); Вова скуйовдив п’ятірнею волосся (О. Донченко); Марія.. через стіл станом гнучким до чоловіка перегнулась і чуб йому з жартом розтріпала рукою (А. Головко); Нервово кудовчить [Микита] шевелюру (Я. Мамонтов); Брат розкошлатив рукою білявий Юрків чуб (В. Козаченко); Що він нового їм розкаже?.. Отож і кудлав поруділі на кінчиках від кабінетного диму брови (Ю. Мушкетик); Вітер кучмив моє довге волосся (Ю. Яновський); Гмиря рукою розчухрав свою густу руду бороду (А. Головко); Вітер.. колошматив руду з білими кущами бороду (І. Микитенко); Вітер колошкав йому чуба (Ю. Смолич); Раптом налетів вітрець, сколихнув підрізаним волоссям дівчини - сколошкав його зовсім (Є. Кротевич); Вона з радощів почала кострубачити його голову, бороду (Панас Мирний).