-1-
дієслово доконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив розпалахкоті́тися, розпалахкоті́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа розпалахкоти́ться розпалахкотя́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. розпалахкоті́вся, розпалахкоті́всь розпалахкоті́лися, розпалахкоті́лись
жін.р. розпалахкоті́лася, розпалахкоті́лась
сер.р. розпалахкоті́лося, розпалахкоті́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
розпалахкоті́вшись

Словник синонімів

РОЗГОРІ́ТИСЯ (почати горіти дедалі сильніше), РОЗПАЛИ́ТИСЯ, РОЗПЛОМЕНІ́ТИСЯрозм., РОЗОГНІ́ТИдіал.;РОЗПАЛА́ТИСЯ, РОЗПАЛАХКОТІ́ТИСЯ[РОЗПАЛАХКОТА́ТИСЯ], РОЗПАЛАХКОТІ́ТИ[РОЗПАЛАХКОТА́ТИ] (почати дуже палати, горіти яскравим полум’ям); РОЗЖЕ́ВРІТИСЯ, РОЗІТЛІ́ТИСЯ[РОЗТЛІ́ТИСЯ]розм. (почати жевріти, тліти); РОЗДУ́ТИСЯ (внаслідок припливу повітря). - Недок.: розгоря́тися[розгора́тися], розпа́люватися[розпаля́тися], розже́врюватися, розтліва́тися, роздува́тися[роздима́тися]. Серед майдану вже добре розгорілось багаття (І. Нечуй-Левицький); А пожар удвоє Розгорівся, розпалався До самої хмари (Т. Шевченко); На заході, на вишневому камені, на півнеба розкинувши заграву, розпалахкотівся огонь (С. Васильченко); Розжеврілось і загорілось, Пішов димок до самих хмар (І. Котляревський); Вугілля дубове добре, та поки розітлівається, то попожди (Словник Б. Грінченка).