-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | розні́жувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | розні́жуймо |
2 особа | розні́жуй | розні́жуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | розні́жуватиму | розні́жуватимемо, розні́жуватимем |
2 особа | розні́жуватимеш | розні́жуватимете |
3 особа | розні́жуватиме | розні́жуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | розні́жую | розні́жуємо, розні́жуєм |
2 особа | розні́жуєш | розні́жуєте |
3 особа | розні́жує | розні́жують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
розні́жуючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | розні́жував | розні́жували |
жін. р. | розні́жувала |
сер. р. | розні́жувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
розні́жувавши |
Словник синонімів
РОЗПЕ́ЩУВАТИ (псувати когось надмірною увагою до нього, ніжністю, пестощами), РОЗБЕ́ЩУВАТИ підсил., РОЗНІ́ЖУВАТИ, ЗНІ́ЖУВАТИ, БА́ЛУВАТИ, ПА́НЬКАТИ розм., МА́ЗАТИ [МА́ЗЬКАТИ] розм. - Док.: розпе́стити, розбе́стити, розні́жити, зні́жити, розба́лувати. Мене від діда силоміць відобрали, кажучи, що дід дуже мене розпестили і нічого доброго не навчили (Марко Черемшина); - До речі, про твоїх дітей. Розбестив їх так, що вони тільки шкоду людям роблять (А. Шиян); [Прокуратор:] Розніжило тебе те філелленство! (Леся Українка); Десь, мабуть, за пана думала мати тебе оддати, що так зніжила (Словник Б. Грінченка); - Дивлюсь я зараз на наших дітей та й дивуюся. Балуємо ми їх, ой, як балуємо! (Ю. Збанацький); - Роботу сама хай виконує внучка, Не панькайте так, бо зросте білоручка (С. Олійник); Усі тітки, дядини та кузинки так само пестили Настусю, мазали її та хвалили (І. Нечуй-Левицький); Ганна Семенівна її і її дітей дуже любила. І тих своїх небожів так мазькає й пестить (Грицько Григоренко).
РОЗЧУ́ЛЮВАТИ (викликати в когось почуття ніжності, лагідності, доброти), РОЗМ’Я́КШУВАТИ, ПОМ’Я́КШУВАТИ, ЗМ’Я́КШУВАТИ, М’ЯКШИ́ТИ, РОЗНІ́ЖУВАТИ, РОЗТО́ПЛЮВАТИ, РОЗТОПЛЯ́ТИ. - Док.: розчу́лити, розм’я́кшити, пом’я́кшити, зм’якшити, розні́жити, розтопи́ти. Розповідь хрещениці мимоволі зворушувала, розчулювала голову колгоспу (А. Шиян); Похвали його розм’якшували; Любов поранить і обманить, Любов пом’якшує й старить (М. Рильський); Тяжке зітхання зм’якшило тверде, вироблене тіло Чайченка, і очі посивішали в чоловіка (М. Стельмах); М’якшити серце; Безмірна ніжність, безмірне любовне чуття до неї розтоплювали йому серце, забивали дух (О. Гончар). - Пор. звору́шувати, 1. хвилюва́ти.